На переломі XIX i XX століть лісові угіддя в окрузі належали Йохану Лієбігу (сину) (Johann Liebig), а з 1918 року він став і власником Майдану. Його батько, також Йохан Лієбіг (Johann Liebig) германський підприємець і магнат текстильної промисловості, засновник товариства "Ян Лієбіг і Ска" ("Jan Liebig i Ska"), в другій половині XIX століття був власником багатьох сіл в околиці Подбужа, а також володів лісовими угіддями в околицях Майдану, Рибника, Верхнього Синьовидного.

Товариство займалося серед іншого промисловою переробкою деревини. В 1929-1930 роках спілка Godulla з Гірського Сласька (Górnego Śląska), викупила частину власності Йохана Лієбіга, а саме ліси разом з інфраструктурою, якими управляли разом з "Горнославським Товариством Акційним Деревообробної Промисловості" (Gоrnosląskim Towarzystwem Akcyjnym dla Przemysłu Drzewnego). Головний офіс товариства знаходився в Самборі.

Для покращення транспортування лісу було збудовано залізницю Верхнє Синьовидне – Майдан протяжністю 33 кілометри з відгалуженнями до Рибника, та Мальманшталя (Malmanstalu). В Майдані було споруджено три станційні будівлі спілки Godulla в яких знаходилися бюро фірми, склади, та житло для працівників. Залізниця не збереглася, залишився лише слід. А от дві будівлі, зведені перед Другою Світовою війною, збереглися. Це палац де проживав директор фірми, та вілла-палац для керівництва де проживав інженер Казимир Вілімовські (Kazimierz Wilimowski).

Джерело: