Збудований 1924 року коштами української громади міста. 1926 року тут відбувся урочистий захід з нагоди повернення з еміграції Богдана Теодора Нестора Лепкого (1872-1941) - видатного українського поета, прозаїка, перекладача, літературознавця, видавця, громадсько-культурного діяча, посла до польського сейму, який за кількістю написаного в українській літературі поступається тільки Івану Франку (понад 80 творів).
У серпні 1926 року в Народному домі Просвіта створено Бориславський пластовий курінь імені Тараса Шевченка, а в травні 1927 року - ще й пластовий кіш Червона Калина. Того ж 1927 року створено український робітничий театр та спортивне товариство Ропник.
У вересні 1927 року тут відкрито першу професійну українську музичну школу філії Музичного Інституту імені Миколи Лисенка в місті Дрогобичі. У першому році навчалося 16 учениць, двічі на тиждень відбувалася наука гри на фортепіано в кваліфікованого викладача, піаністки Наталії Кулицької. 1928 року цю школу було реорганізовано у філію Музичного Інституту ім. М. Лисенка в м. Львові. Тут відбувалися численні різноманітні культурно-масові заходи, зустрічі, виступи, зібрання, виставки, презентації, а також розташовувався як орендар відомий бориславський кінотеатр Колізей, а згодом кінотеатр імені Тараса Шевченка.
У часі Другої світової війни тут німці тримали євреїв перед їх відправкою у концентраційні табори або до місць розстрілу. На фасаді зовнішньої стіни 2013 року встановлена меморіальна гранітна таблиця. Згодом тут також була художня майстерня та міське відділення з автокурсами всеукраїнської громадської організації Товариство сприяння оборони України. Із 2 лютого 1999 року цю будівлю орендували для богослужінь храму Усічення голови Івана Хрестителя Української Автокефальної Православної Церкви і 25 квітня 1999 року тут відбулося відкриття та освячення цього храму в честь Святого Пророка Івана Хрестителя (Предтечі).
Джерело: О. Микулич, Р. Тарнавський "Історико-культурні пам'ятки Борислава і Східниці"
