Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь Медвежанський) – намісник дрогобицького деканату; Олександр Прушик – старший брат дрогобицької церкви та Іван Кобрин – представник від міських та передміських братств.

З найближчих монастирів біля Дрогобича був присутній ієромонах Лішнянського монастиря – Митрофан Радзимінський. Представники від дрогобицької церковної громадськості були присутні і на Перемишльському унійному синоді 1693 р. Від Дрогобича у з’їзді брали участь ігумен Дережицького монастиря, який одночасно представився як дрогобицький намісник (декан) – Єронім Панасевич. Саме постанови Перемишльського синоду закріплювали унію у Перемишльській єпархії та зобов’язували священиків та ігуменів негайно скласти у головній міській церкві (у Дрогобичі це була церква Св.Трійці) католицьке визнання віри. З’їзд зобов’язав духівництво зачитувати під час літургії католицький символ віри з додатком (і Сина). В рішеннях з’їзду вказувалась і необхідність належно відзначати свято блаженного Йосафата, яке мало символізувати унійні переконання духівництва та парафіян. Власне виконуючи постанови Перемишльського синоду та умови, сформульовані Римом, перемишльський єпископ Інокентій Винницький вирішив надати дрогобицькій церкві Св. Спаса (Преображення Господнього), що знаходилась на Задвірному передмісті (сучасна вулиця Стрийська), нову назву – Святого Йосафата. Ще однією причиною перейменування церкви Св. Спаса в Дрогобичі була наявність монастиря та катедральної церкви з аналогічною назвою поблизу Старого Самбора – резиденції перемишльських єпископів.

Утім окремі дослідники вважають, що наприкінці XVII ст. Інокентієм Винницьким була заснована нова церква (каплиця) Св. Йосафата. Їх твердження базуються на основі візитаційного опису дрогобицьких церков 1764 р. Прикметно, що перші документальні свідчення у справі заснування нової церкви датуються кінцем XVII ст. (декрет єпископа Інокентія Винницького від 1.03.1690 р.). Першими документально зафіксованими парохами церкви були Теодор Дучинський і Григорій Стрілецький.

Згідно актів духовного суду титул Св. Йосафата було надано дрогобицькій церкві 9.08.1695 р. Вірогідно, зміни назви церкви стосувався й декрет Інокентія Винницького від 16.12.1695 р. Характерно, що священик о.Григорій Стрільбицький не поспішав у цей період із зміною титулатури церкви. У 1698 р. духовний суд Перемишльської єпархії вирішив остаточно змінити титулатуру церкви на Задвірному передмісті  - Преображення Господнього (Спаса). Церковна громада міста Дрогобича та священик о.Григорій Стрільбицький  погодились з таким рішенням суду. Ініціатором впровадження консисторських постанов був сам перемишльський єпископ Інокентій Винницький. Владика вирішив якнайурочистіше запровадити культ Св. Йосафата у Дрогобичі. За свої кошти Інокентій Винницький розпорядився намалювати образ Св.Йосафата для церкви. Внаслідок добре обдуманих приготувань внесення образу святого до храмової церкви відбулося з великими почестями. Насамперед, образ уміщено в костьолі, а потім внесено до церкви. Урочиста процесія відбулась навколо церкви, опісля того відбулось богослужіння в грецькому і латинському обряді на честь мученика. У святі взяла участь світська громадськість, українське духівництво, священики з латинських костьолів – парафіяльного та оо. кармелітів, члени міської ради та дрогобицький староста. Урочистість відбулась при співах побожних пісень, гучній музиці капели конвенту оо. кармелітів, гарматних салютах, привезених старостою з міського замку.

Згодом в 1705 р. новим парохом церкви став Василь Зубрицький – пресвітер дрогобицької церкви Св. Юра. Таким чином, церква і надалі залишалась під титулом Св. Йосафата, однак була реінкорпорована до церкви Св. Юра, тобто стала її філіальною, залежною від неї. Права церкви були урізані, зокрема, здійснення сакраментів (Св. Таїн) і відспівування усопших належало матірній церкві.

Остаточне відокремлення церкви, очолене передміщанами Федушками, спричинило зміну її титулу на Преображення (Спаса), під яким її згодом знали в Дрогобичі. Так, у шематизмі Перемишльської єпархії на 1833 р. ця церква фігурує під титулом Преображення Господнього, а не Св. Йосафата. Можливо, як певний відгомін про колишню назву церкви на Задвірному передмісті у 1829 р. на площі оо. василіян в Дрогобичі було збудовано каплицю під титулом Св. Йосафата.

Утім, ситуацію зі зміною титулу Св. Йосафата поки що не вдається прояснити докладніше. Можна виділити кілька об’єктивних причин, через які культ святого мученика за унію не прижився у дрогобицькій церкві на Задвірному передмісті. Б.Балик відзначив як негативний чинник у розвитку культу святого те, що він впроваджувався в церкві, яка попередньо вже мала назву. Відтак громадськість і священик звикли до колишньої титулатури і храмового свята. Притім автор зауважив брак популярності святого серед українського населення міста.

Невиправданим було і вшанування культу з будній день, небажання перенесення на неділю, внаслідок чого громадськість брала слабку участь у богослужінні. Характерно, що дослідник не розглядає даний випадок як опір унійним процесам. На нашу думку, випадок із невдачею запровадження культу слід розглядати і як певну опозицію світської громадськості міста насаджуваним унійним традиціям. Вочевидь, що новостворені культи унійної церкви були малозрозумілими, чужими для вірних, які надавали перевагу давнішим національно-релігійним звичаям і зберігали непорушність східної обрядовості.

У 1863-1868 рр. на місці давнішої збудовано муровану. Хрещату в плані одноверху споруду (сплюснена баня на восьмибічнику середхрестя) споруду освячену у 1869 р.

У 1955 році церкву закрили і в 1963 році, скинувши баню, переробили на шкільне приміщення.

Hosting Ukraine