Архітектори: Олександр Пежанський, Сергій Тимошенко
Художник: Петро Холодний
В дуеті двох архітекторів головну скрипку зіграв Тимошенко. Галичанин Олександр Пежанський лише дещо модернізував первісний проект Сергія Прокоповича. Тож не дивно, що мразницький храм загальними обрисами неабияк нагадує тимошенківські церкви у Львові та Ясининичах. Але тільки нагадує. Бо за стрімкістю і плавністю ліній йому немає рівних серед мурованого доробку геніального конотопця.
Будувався (храм) під керівництвом пароха (настоятеля) о. Івана Ліщинського та інженера Лева Шешелевича, на кошти місцевих жителів та власників нафтових копалень у Бориславі. Збудований на високому цоколі з тернопільського каменя, підлога вимощена чеською плиткою, головний престіл збудовано з білого каррарського мармуру, церква прикрашена чотирма вхідними колонами, виготовленими з білого каменя, бані церкви покриті мідною бляхою. Оздоблена 10-ма мистецькими вітражами за проектом відомого художника Петра Івановича Холодного старшого та під наглядом поета, прозаїка та художника Богдана Лепкого. Реалізувала ці вітражі відома тоді фірма С. Желенського у Кракові в 1929 році.
На церковному обійсті під надгробком у стилі українського модерну (1928 року) у спільній могилі спочивають мешканці Мразниці, чиї тлінні рештки потурбували під час риття котловану під нову церкву. Напис на стелі просить молитися за спокій їхніх душ. Ми прилучаємося до цього прохання і трохи його розширюємо: молімося, браття й сестри, і за спокій душ творців дивовижного храму та усього УАМу.
Джерело: Храм Успіння Пресвятої Богородиці на Мразниці, 1928 – 1929 рр
