Значного розвитку набула й приватна Дрогобицька коедукаційна торгівельна школа. Її власником стало організоване у 1925 р. Товариство Школи Торгівельної в Дрогобичі (голова – Зигмунт Ямрогевич, директор Крайового господарського банку). Уже 28 жовтня 1925    р. Міністерство ВР і ОП надало дозвіл на утворення 2-класної торгівельної школи, а 20 липня 1927 р. розпорядженням Міністерства її перетворено на 3-річну коедукаційну торгівельну школу. Має вона на меті, – йшлося про цей заклад в місцевій пресі, – посилення господарського життя нафтового басейну фахово освіченими працівниками, які можуть по набуттю практики прийти до самостійного і незалежного господарського життя і становити добрі кадри викваліфікованого купецтва та бухгалтерів в урядах залізничних, скарбових і адміністраторських. Школа містилася в будинку 7-класної загальної школи ім. королеви Ядвіги на вул. Міцкевича.

На початку 1930 – 1931 н.р. при ній відкрили спеціальний однорічній нафтово-торгівельний курс, де викладалися такі предмети: технології, тарифознавство, організація копалень і рафінерій, політика нафтова, бухгалтерія і кореспонденція нафтова, одна з світових мов.Матеріально школу підтримувало Міністерство ВР і ОП та магістрат Дрогобича, а також Торгівельно-промислова палата. Загальний кошторис утримання школи становив 1925 р. – 6500 зл., 1926 р. – 9600 зл., 1927 р. – 11450 зл., 1928 р. – 17400 зл., 1929 р. – 24800 зл. Від заснування школу очолив Ігнацій Крайовський – вчитель державної гімназії, а вчителювали о. Гостинський, п.Коппель, п. Орохман, М. Тиркувна, А. Барак, М. Ейнлегер, о.О. Гадзевич, Т. Садовський і В. Ступницький. Керівництво початкової школи ім. королеви Ядвіги віддало до вжитку торгівельної школи зал для облаштування товарознавчого музею і канцелярії. Заклад щорічно візитував начальник виділу фахового шкільництва Кураторії Львівського шкільного округу К. Загаєвський. При школі існули хор, каса ощадності, учнівська (300 підручників, 410 художніх книг) та вчительська (200 томів, 9 часописів) бібліотеки.За перші чотири роки існування торгівельну школу відвідувало 238 учнів, з них закінчило навчання 38 осіб. На 1929 р. кількість учнів становило 90 осіб (50 хлопців і 40 дівчат), з них – 44 римо-католики, 8 греко-католики, 38 мойсеєвого визнання. Фреквенція у 1925 р. складала 65, у 1926 р. – 53, в 1927 р. – 49, а в 1928 р. – 62 особи.

У наступні роки торгівельна школа отримала ім’я Ю. Пілсудського й була реорганізована в 4-річну «купецьку гімназію». У 1935 – 1936 н.р. там навчалося 229 учнів. Згідно зі звітом директора І. Крайовського, на той час у школі велися однорічний курс для абітурієнтів, 4-місячний курс для скарбових урядників, 2-місячний курс для купців і купецьких помічників та однорічний курс для приватних бюро.Крім цих фахових навчальних закладів, у міжвоєнному Дрогобичі діяв й ще одна школа середнього рівня – філія українського музичного інституту ім. М. Лисенка (директор – Б. Пюрко).Підсумовуючи, відзначимо, що у Дрогобичі між двома світовими війнами діяли 4 середні навчальні заклади (гімназії, згодом ще й ліцеї), 2 семінарії (до 1936 р.), 2 середні профшколи і мистецька школа. Лише один з них належав державі, інші були приватними установами, зорієнтованим на обслуговування інтересів національних громад міста та околиць. Польська громада вела перед у цьому процесі, сформувавши 2 гімназії, вчительську семінарію, 2 фахові школи, українська – одну гімназію, вчительську семінарію та мистецький заклад (ремісничий і мистецький), єврейська – утворила лише власну гімназію, активно послуговуючись польською системою освіти – і середньою, і професійною.

Джерело:  Алиськевич А. Державна гімназія в Дрогобичі за української ЗУНР (від 31 грудня 1918 до 15 мая 1919 рр.)  Винницький В. Тайний Пласт у польській гімназії в Дрогобичі // Дрогобиччина – земля Івана Франка.