3-поміж усіх товариств, що існували в Дрогобичі після першої світової війни, на особливу увагу заслуговує "Кружок Українського Педагогічного Товариства". Первісна його назвя була "Руське Товариство Педагогічне"і воно вже до війни виконувало культурно-освітню працю серед населення Дрогобича й повіту. Почин до заснування "Руського Товариства Педагогічного" дали учителі, згуртовані в своїй становій організації "Взаїмна Поміч Українського Вчительства, Відділ в Дрогобичі", а довголітнім головою РТП був директор одної з місцевих шкіл Кондрат. В 1920 р. змінено назву "Руське Товариство Педагогічне" на "Кружок Українського Педагогічного Товариства (УПТ)". а головою став молодий надійний адвокат і культурно-освітній діяч д-р Віктор Пацлавський. 3 того часу "Кружок УПТ" розгорнув широку діяльність не лише в мiсті, але й по селах, захищаючи українське народне шкільництво перед наступом польської шкільної влади яка почала перемінювати українські школи на польські, або на зв. утраквістичні, шо нічим не відрізнялися від чисто польських.
В 1924 р. вийшов у Польщі новий шкільний закон про організацію шкільництва, що дозволяв батькам дітей відпоного віку подавати до шкільної влади заяви щодо мови вчання в школі. Це був так званий шкільний плебісцит, який патронатом Головної Управи Українського Педагогічного Товариства охопив цілий край і своїми розмірами завдавав владі багато клопоту, бо протягом 1925 року сотні тисяч батьків відгукнулися на заклик УПТ і подали такі заяви "Кружок УПТ" в Дрогобичі не залишався позаду i організував шкільні плебісцити по селах повіту, де лише цього було треба. В шкільному році 1924-25 управителем школи ім. Тараса Шевченка був Іван Полотнюк, який після закінчення шкільного року перейшов на посаду вчителя в державній школi. В 1925 р. постала в школах УПТ в Дрогобичі, так би мовити, персональна криза, що вимагала змін у керівництві. А шо відповідних кандидатів на управителів народних шкіл, зокрема школи ім, Шевченка з cімома клясами, на місці не було,- старшина "Кружка УПТ" звернулася до Головної Управи УПТ у Львові з проханням призначити для шкіл в Дрогобичі досвідчених енергійних керівників, які б запевнили дальший розвиток. В червні 1925 року інспектор і референт народного шкільництва УПТ, Омелян Попович зробив пропозицію взяти на себе керівництво народними школами в Дрогобичі. Пропозиція переїжджати на провінцію мене не захоплювала, бо тоді я працював в школі ім. Бориса Грінченка у Львові. Однак, коли інспектор сказав, що йдеться про добро школи, я, як льояльний службовець рідної установи, погодився. До того мене манила цікавість пізнати особисто нову область рідної землі лише з повістей Івана Франка.
У вересні 1933 році з доручення Головної Управи "Рiдної Школи" прийняв я керівництво школою ім. Князя Льва у Львові, а управителем шкіл "Рідної Школи" в Дрогобичі став директор Михайло Дворян. Сердечно прощали мене в неділю 17-го вересня 1933 році в шкільній залі при вулиці Сніжній Старшина "Кружка Рідної школи", учительський склад, шкільна дітвора, батьки, відпоручники товариств, приятелі та знайомі. Я одержав тоді прегарну пропам'ятну книгу з присвятами, підписами та печатками. Виділів місцевих товариств і установ, у житті яких я брав активну участь. Вписались у цю пропамятну книгу учителі й діти - школярі обох шкіл.
Джерело: "Дрогобиччина - земля Івана Франка" Л. Луців Том 1
