Душпастирем у церкві Різдва Христового в Летні був у 1743 р. о. Якуб Вітецький, висвячений на пресвітера 22.12.1734 р. за старим стилем у монастирі Святоспаськім єпископом Перемишльським Геронімом Устшицьким ЧСВВ. На момент висвячення йому було 24 роки, тобто народився приблизно y 1710 р., був парохом у Летніі мав підтверджений дозвіл сповідника. Візитаторові надав у 1743 р. метричні книги своєї парафії. Скоріш за все не мав копії привілею Яна III на володіння землею-видане у Яворові, приблизно 30.12.1681 р. Оригінал цього документа був писаний на пергаменті-завірений печаткою з червоним воском, збеpігався у священника в Меденичах. Щорічно о. Я. Вітецький віддавав до каси декана 16 флоренів податку.

У 1764 р. парохом був о. Габрiель Білецький. Зарекомендував себе як добрий адміністратор, провів ремонт святині, за власні кошти плебанію, а господарські будівлі утримував у доброму стані. У 1775 р. залишив свою парафію за невідомих обставин і не відзвітував перед вищим керівництвом про причини такого вчинку. Так автор інвентаризації у своєму звіті написав заголовок: Інвентар церкви й господарських речей після втечі о. Габріеля Білецького. Свою відсутність о. Білецький зміг, імовірно, виправдати, бо після повернення й надалі виконував функції пароха, що було записано в переписі духівників Дрогобицького деканату в 1783 р. 

Усі священнослужителі до 1945 р. були греко-католиками, а з приходом радянської влади їх всіх змушували переходити в РПЦ, хто відмовлявся - виселяли в Сибір. Очевидці згадують, що о. Карло Сальо, який служив на парафї, відмовився переходитий тому, боячись погроз, які надходили на його адресу, завжди носив при собі пістолет. Заарештований 27.04.1945 та засуджений 23.11.1945 р. військовим трибуналом НКВС у Дрогобицькій області до 10 років ВТT i 5 років позбавлення громадянських прав із конфіскацією майна. У 1946-1947 рр. відбував покарання в таборах Сибіру. Помер у місцях позбавлення волі, точного місця та дати смерті не зафіксовано.

У 1946 році, після отця Карла Сальо, храм був переданий у лоно РПЦ за о. Северина Мацюрака. Старожили пригадують, що о. Северин інколи відмовлявся хоронити безкоштовно парафіян-католиків, бо він православний священник. Він любив казати: Парада хоче грошей. Не поховав у селі таких людей: Пилипа Стецька та Юзика Таратайцьо. Наступним парохом був о. Василь Цюпка. У 60-х рр. у нього був мотоцикл, яким він міг швидко в будь-яку хвилину підїхати до потребуючого парафіянина. Старожили згадують, що для них було диковинкою, що парох гасає по селі мотоциклом.

3 1966 до 1968 очолював парафію о. Григорій Лех. Із жовтня 1969 р. до грудня 2006р. - о. Олексій Дем'яновський. Отець - митрат Олексій служив у летнянській парафії найдовше - 37 років. У 1990 р., завдяки Божому Провидінню та мудрості о. Олексія, храм перейшов із РПЦ у власність УГКЦ. Це були нелегкі роки випробувань. 

Найпроблемнішим питанням у двох церквах було питання дяків. Своїх дяків, вихідців із Летні, було зовсім мало. Багато священників, приходячи на парафію, приводили дяків із собою. У довоєнні роки було мало грамотних, а церковний спів, читання було на малозрозумілій старослов'янській мові. Так священник Ясеницький Iван із приходом на парафію привіз із собою дяка Михайла Нестора-похований на горбчанському цвинтарі, фігура збереглася. Серед летнянських можна згадати Середяка Романа, по-вуличному Дяк, Лавриша Андрія, по-вуличному Гресько, Жука Петра, Липина Петра, по-вуличному Базалайко і, мабуть, усe. Допомагав правити Службу Гоба з Меденич, а потім заїжджі, серед яких Iвахів Iлько-при священнику Левицькому. Сам він родом із Сокальщини. Мав дуже хороший голос, за це його називали Соловейком. Наступний - Хруник. Був малого росту й дуже повний.

При священнику Дем'яновському дякували Вереницький Юліан Якович із Ріпчиць, його брат Степан був диригентом хору, Фірко Михайло Григорович розучував хоровий спів на чотири голоси не користуючись нотами, Горбатий Василь з Більче, Савшак Григорій з Груда, Костецький Богдан. Нестор Ярослав і Мазур Степан при священниках Іринею Головацькому та Володимирові Гоpіну. Нестор Ярослав, Мазур Степан, Слонська Любов мають спеціальну дяківську освіту. Мазур Степан за скеруванням отця Гринея Головацького навчався в Інституті Пресвятої Трійці в Дрогобичі з 2013 р. до 2015 р. Під час навчання вже дякував у храмі Різдва Христового. За отця Дем'яновського дякував у Летні дяк з Дорожева, на прізвище Синюк. Паламарем у церкві у свій час був Зварич Стефан (дідусь Марії Костурки). Почав працювати за отця Цюпки й продовжував служіння за отця Дем'яновського до кінця своїх днів.

Відтак паламарем був Кушнір Стефан (Явка). Після його відходу у Вічність - Костецький Петро Євстахійович (Мушка). Працював паламарем із 1983 р. до 2007 р. Не мав освіти, але напам'ять знав усi Богослужіння й інколи міг замінити дяка. Провізором за служіння отця Дем'яновського був Бохонок Василь, а хлопці з Горбка (Гриньків Ярослав, Зубрицький Петро, Хамандяк Ярослав), оскільки церква Вмч. Євстахія була зачинена. На заміну їм, після їхнього одруження, прийшли Леськів Петро, Середяк Андрій, Олеш Андрій, Білецький Андрій та Хамандяк Василь. 

У 2006 р. парафію очолив о. Iриней Головацький. 8 листопада 2007 р. церкву зовні оновили, побудували вхідну арку "Ворота-дзвіниця" та освятили на храмове свято Петра і Павла 2008 року. «На все воля Божа!» I ось на свято Покрови 2008 р. о. Iриней освятив капличку Матері Божої в центрі села. Iніціатором, організатором ведення всіх робіт була Надія Козар. Завдяки Божому провидінню ця фігура встановлена на незвичайному місці, а на місці святому. 4 грудня 2008 р. о. Iриней освятив фігуру Непорочного Зачаття Діви Марії в приміщенні Летнянської школи. 6 травня 2011 р. було освячено капличку Пресвятої Богородиці на подвір'ї Романа Козара. 

 У 2015 р. парафію очолив молодий, але надзвичайно працьовитий, енергійний, ініціативний отець Володимир Горін. Від початку служіння отця Володимира було впорядковано територію біля храму: зрізано всі стаpі дерева, замінено бруківку, зроблено каналізації, частково укріплено фундамент під стінами церкви. Ольга Степанівна Волосецька пожертвувала для озеленення території церкви декоративні хвойні дерева та кущі. Матері у молитві посадили квіти навколо храму. Не лише за душі живих думає отець, але й за померлих. Він активно займається упорядкуванням цвинтарів. На цвинтарі в Летні за його ініціативи будується капличка. Щороку на свято Пресвятої Євхаристії (Божого Тіла) діти вперше приступають до Святої Сповіді та приймають Святе Причастя. 

12 липня 2020 р., у день храмового празника Петра й Павла, відбулося урочисте святкування 100-річчя освячення церкви після її реконструкції (1920 р.). Очолив Службу Божу ексдекан отець Анатолій Чунис, настоятель меденицького храму Успіння Пресвятої Богородиці, при співслужінні отців Ярослава (с. Більче), Івана (с. Воля Якубова), Василя (с. Нове Село), Василя (с. Довге), Володимира (с. Раделичі), Володимира (с. Літиня), Володимира (с. Грушів). 

14 серпня 2020 р., на свято Святих мучеників Макавеїв, біля ставка, неподалік церкви, було посвячено три джерела-кринички. Освячення здійснив отець Володимир Горін. Ці кринички стоять одна біля одної, бо саме там з-під землі бє ключем вода. I щоб вона в них не застоювалася, було проведено відвід води до ставка. У бетонних кільцях пробито отвори, у які вмонтовано труби з нержавіючої сталі, з яких витікає вода. Колись ця труба була основою запрестольного хреста в храмі. 

 

ДУХОВЕНСТВО

 

Малецький Пантелеймон

Народився  21 липня 1889 року у с. Стібно Перемиського повіту, син Пантелеймона та Юлії Салук. Навчання: Перемиська чоловіча гімназія, 02.1909 р.; семінаpія-Львів, 1909-1912 рp., Пеpемишль, 1912-1913 рp. Свяч.:31.08.1913 р.- дияк., 7.09.1913 р. - ер.., з рук еп. К. Чеховича, катедральний собор у Перемишлі; одружений. Душпастирська праця: Летня Дрогобицький д-т, 1.10.1913-30.06.1916 р. 1918 pр. - завідатель; Дорогошів (Куликівський д-т), 1918-1919 pр. сотрудник, Pіпчиці Меденицький д-т, 1919-1920 рр. сотрудник, 1920- 1937 p. - парох; 1936-1937 рp. - декан Меденицького д-ту; Міжинець Нижанківський д-т, 1937-1957 р. - парох. Наділений крилошанськими відзнаками. Заарештований 27.04.1945 р. УНКДБ у Дрогобицькій області. Причиною ув'язнення стала відмова брати участь у формуванні та діяльності «ніціятивної групи». Проти о. Пантелеймона Малецького порушено кримінальну справу за ст. 54-1 «а» КК УРСР. Йому інкриміновано членство в ОУН та активну антигромадську посібницьку діяльність. 7.05.1945 р. о. Пантелеймонові Малецькому пред явлено обвинувачення в тому, що він як священник ГКЦ вороже ставився до радянського державного ладу, вів серед населення антирадянську агітацію та виступав у церкві з антирадянськими проповідями.

За постановою оперуповноваженого 4-го віділення 2-го відділу УНКДБ у Дрогобицькій області лейтенанта Краснослободцева від 5.07.1945 р. кримінальну справу о. Пантелеймона Малецького провадженням закрито на підставі ст. 197, ч. 2 КПК УРСР - за недоведеністю злочину, а самого о. Пантелеймона Малецького як священника-уніята з антирадянськими поглядами відправлено у спецтабір для «фільтрації». 7.10.1955 р. о. П. Малецький у складі делегації представників воз'єднаного духовенства західноукр. Єпархій відбув подорож до Києва, Москви і Ленінграда. Під час цієї трагічної поїздки саме він був біля вмираючого секретаря Дрогобицького епархіального управління о. В. Куновського 7.10.1955 р. та єп. М. Мельника 9.10.1955 р. в останні хвилини іхнього життя, проте супроводити домовини з померлими до Дрогобича йому не дозволили, і він змушений був разом із усіма делегатами продовжити подорож.

Помер у м. Львові, де й похований на Личаківському кладовищі. Реабілітований 25.03.1999 р. прокуратурою Львівської обл. Дружина Олена (Киричинська, 01.02.1893-06.02.1975) - нар. у с. Грозьова Добромильського пов., донька о. Степана" і Михайлини (Стеців). У 1906 - 1911 p. учениця Українського інституту для дівчат у Перемишлі; закінчила також 4 класи музичної школи. Померла в м. Львів. Діти: Юліян-Євген 15.04.1919-2001 - народився у с. Pіпчиці Дрогобицького повіту. 1939 р. закінчив Перемиську чоловічу гімназію. У 1939-1941 p. працював у Повітовому союзі кооперативів у Перемишлі та на текстильній фабриці. У 1941-1945 р. навчався у Відні. Відтак жив у Німеччині. 1952 році виїхав до США, в місті Чикаго, де й помер.

 

 Сальо Карло

Народився 10 квітня 1903 року у селі Лука Самбірського повіту, син Івана й Анни. Навчання: Перемиська чоловіча гімназія, 1924 р. Семінарія - Перемишль, 1925-1929 роки. Свяч.05.07.1931 рік.-дияк., 20 березня 1923 рік - єр.,з рук  єпископа Йосифа Коциловського. 

Душпастирська праця: Босько (Риманівський д-т), (1932)-1935р. сотрудник; Мшана (Дуклянський д-т), 1935-1936 рр. завідатель; Радоцина (Дуклянський д-т), 1936-1938 рр. 1945pp. - упр. сотрудник. 3 початком другої рад. окупації Західної України органи НКДБ збирали оперативний матеріял про о. К. С. (його прізвище завідатель; Летня (Мединицький д-т), 1938- згадане у списку священників ній доповідній записці Про становище уніатської, або ж греко-католицької, церкви та діяльність духовенства в період німецької окупації від 17.09.1944 р., поданій начальником УНКДБ у Львівській обл. полк. Держбезпеки Волошенком голові НКДБ УРСР Савченкові.

Заарештований 27.04.1945 р. УНКДБ у Дрогобицькій обл. Справжньою причиною ув'язнення стала відмова брати участь у формуванні та діяльності «Ініціятивної групи». 03.07.1945 р. слідчий УНКДБ у Дрогобицькій області лейтенант Ананін завершив слідство, й о. К. Сальо пред'явили обвинувачення за ст. 54-1 «а» КК УРСР, однак іще 3 місяці о. Карло Сальо мав змогу змінити голів районних делегатів УЦК й вийти на волю, визнавши свою подальшу долю ініціятивної групи. На попередньому та судовому слідстві о. Карл Сальо не визнав себе винним у пособницькій діяльності на користь німецьким окупантам, ствердивши тільки, що за його вказівкою проводилося збирання продуктів харчування з населення довколишніх сіл для надання допомоги бідним. Покарання відбував у таборах Сибіру: 18.02.1946 р. прибув у Печор ЛАГ, а 21.08.1947 р. - у Севжелдорлаг, що в Комі АРСР. Помер у місцях позбавлення волі, точного місця смерті в архівній справі не зафіксовано. Реабілітований 26.02.1996 р. прокуратурою Львівської області.

 

Созанський Володислав

Народився 07 березня 1847 року у місті Любачів Чесанівського повіту, син о. Теофіла 1818-10.05.1883 i Саломеї. Єр. свяч. - 05.01.1873, з рук єп. І. Ступницького у Перемишлі. Остання парафія: Летня Меденицький д-т, 1898-1916 - парох. Помер у с. Летні Дрогобицького пов. Дочка Юлія Созанська, донька о. Володислава, пароха у с. Летня Дрогобицького повіту. Померла 1944 року від інфаркту при евакуації німцями жителів с. Нанова у с. Рябе Ліського повіту Похована в селі Рябе.

 

Мацюрак Северин

Народився 12 серпня 1903 року у місті Дрогобич, син Володимира (власник пекарні) й Олександри (Черевко). Навчання: гімназія Рідної школи ім. І. Франка - Дрогобич (матура - 8 12.06.1926); семінарія - Перемишль, 1929-1933. Свячення: 12.06.1932- дияк., 05.03.1933 - ер., з рук епископа Йосифа Коциловського, Перемишль; бж. Душпастирська праця: Довге (Бориславський д-т), 1933-1934 сотрудник; Терка (Tiснянський Д-т), 1934-1935 - завідатель; Кропивник Новий (Бориславський д-т), 1936-1937 Ступниця (Лучанський д-т), 1937-01.1943 - завідатель; Ільник (Турківський д-т), 01.1943- 21.11.1943 - сотрудник; Ступниця (Лучанський д-т), 21.11.1943 (Старосільський д-т), ? - 1945- завідатель. У 1941 одружився - потай від церковної влади взяв цивільний шлюб.

Прізвище о. Северина Мацюрака є у списках духовенства, возєднаного з РПЦ. Учасник Львівського «собору» 8-10.03.1946 (пріз- вище є у списку делегатів). Настоятель парафій у Львівській області: село Терло Старосамбірського району, село Колодруби Миколаївського району, м. Борислав (Губичі) Дрогобицького району, село Нижні Гаї, с. Летня Дрогобицького району. Помер у місті Дрогобичі Львівської області, де й похований.

 

Хороспіль Василь

Народився 12 вересня 1891 року у селі Моранці Яворівського  повіту, син Олександра і Параскевії. Навчання: Перемиська чоловіча гімназія, 1914 рік. Під час Першої Світової війни мобілізований до австрійської армії. Учасник служив в УГА, був поранений. Семінарія - Львів 2 роки, третій- приватно, Перемишль, 1921. Свячення: 09.10.1921-дияк., 16.10.1921- єр., з рук епископа Йосифа Коциловського, катедральний собор у Перемишлі; визвольних змагань. Одружений Душпастирська праця: Ліщини (Горлицький д-т), 1921-1924- завідатель; Гломча (Сяніцький д-т), 1924-1926-завідатель, 1926-1931-парох;B Млини (Крако- вецький д-т), 1933-30.04.1935-парох; Пили (Жовківський д-т), 01.05.1935- 1937 завідатель; Кропивник Старий (Підбузький д-т), 1937-(1939) - самост. сотрудник; Боберка (Лютовиський д-т), (1944-1945)-місто декан Лютовиського д-ту, (1945-1946) 08-10.03.1946 (прізвище о. В. Х. є у списку делегатів).

Відтак до 1962 ду- шпастирював на парафіях у селах Львівської обл.: Лукавиця Нижня Стрийського р-ну, Летня Дрогобицького р-ну, смт. Краковець і с. Завадів Яворівського р-ну. 25.12.1961 відмовився від священнослужіння. Згідно із свідченням еромонаха Михайла Шевчишина, ЧНІ, був прийнятий у лоно ГКЦ. Жив у сина в с. Нежухів Стрийського р-ну Львівської обл. Дружина Марія (Дзюба, 15.11.1898, м. Перемишль-14.12.1979, м. Львів). - декан. Учасник Львівського «собору»

 

Дуцько Юліян

Народився 1880 року. Освячений у 1905 році. Душпастирська праця: 1908-1909 рр. - сотрудник села Воля Якубова Меденицький деканат, 1909 - 1910 роки -  адміністратор в селі Ступниця

1918-1938 - парох села Летня Меденицький деканат. Помер у 1938 році i похований на цвинтаpі біля церкви Святого великомученика Євстахія в Летні.

 

Отець-митрат Олексій Дем'яновський 

Народився отець 12 квітня 1943 року в с. Грозьовому Самбірського району. Село в карпатському краю особливе. Воно розташоване від півинічного боку могутнього хребта, званого Магура. Там на найвищому шпилі, на висоті 1024 метри, збереглося давне городище з княжої доби. Його залишки у формі виразних земляних валів збереглися до наших днів і є об'єктом досліджения археологів та істориків. У цьому чарівному селі, як і в родині Дем'яновських, завжди панував дух глибокої релігійності та національного патріотизму. Саме в такому дусі виховувався майбутиій священник. Батьки Федір та Катерина були глибоко віруючими людьми, щиро любили Бога та Україну. Родина дорого заплатила за волю. Два рідні батькові брати поклали життя за незалежність України, а ще два були вивезені в далекий холодний Сибір. Дух роду Дем'яновських, дух любові до Бога й України старався нести в собі о. Олексій усе своє життя. Тому він ніколи: ні в школі, ні в армії, ні на праці-не був ні жовтеням, ні піонером, ні комсомольцем, ні, тим паче, партійцем. Дитинство отця Олексія, його шкільні роки випали на тяжке воєнне лихоліття та післявоенні роки. Боротьба нашого народу з поневолювачами України.

У 1969 р. - переведений на Дрогобиччину, в село Летню, де був наставником і провідником для парафіян села. Тут народилося ще двоє дітей, син Богдан 06.04.1970 р. н. і донечка Марія 14.04.1978 р. н. Тут пройшли найкращі роки молодості о. Олексія. Усі свої надбання, які виніс із родинного дому, зі школи та духовної семінарії, — усе це передав парафіянам сіл Летні, Довгого та Рiівного. Священник не допустив конфесійного поділуй розбрату серед своеї громади, а зберіг ії згуртованою, одноконфесійною, бо що може бути кращим, коли батьки і діти, брати і сестри живуть у мирі, злагоді й любові. Отець-митрат Олексій старався засівати Боже слово передусім у дитячих серцях. Упродовж багатьох років викладав християнську етику в школі. На недільних та святкових богослужіннях церква завжди була переповнена вірними, особливо дітьми та молоддю. Його життя повне жертовності, кожне його слово родюче й благодатне. Як добрий пастир отець впевнено провадив летнян до брами Небесного Царства дорогою любові, віри, єдності й миру, дорогою святості. Отець був сильним оратором, проповідником, якому не було рівних. Про Летню та її золотоустого пароха слава рознеслася далеко за межами області. Багато людей Львівщини приїжджало послухати проповіді отця-митрата Олексія Дем'яновського.

Півстолітній ювілей священства та 75-річчя від дня народження відсвяткував отець-митрат Олексій Дем'яновський у 2018 р. в дрогобицькому храмі Успіння Пресвятої Богородиці, який очолив у 2006 р. Це єдиний храм у Дрогобичі, який 21.08.2011 р. освятив Патріарх Святослав Шевчук. Син о. Олексія, Богдан, дружив із студентом Бориславського медучилища Святославом Шевчуком, де вони разом навчалися. Був із ним у Летні, у батьків. Чи відчував тоді о. Олесій, що гостює в нього майбутній Патрiaрx. Найдовше з уcіх священників, які були на парафії в с. Летні, служив отець-митрат Олексій Дем'яновський - 37 років. Протягом усіх цих років отець Олексій був для летнян наставником і провідником, тим, біля кого вони збиралися на довірливу розмову з Богом, кому довіряли свої болі, просили розради, від кого вчилися приймати волю Божу й бути інструментом у його руках. Не одне покоління сьогодні дякує парохові за мудрі духовні повчання, молитви й благословення.

 

Отець Іриней Головацький

Отець Iриней Головацький був не лише високоосвіченим, а й високоосвяченим. Священниками були його батько Михайло, дід Степан, прадід Степан та два брати-Василь та Олександр. Родовід священників Головацьких тягнеться в сиву давнину. До цього роду належав i один із членів Руської Трійці Яків Головацький. 30 cічня 1942 р. - народився Iриней Головацький у с. Дички Рогатинського району Iвано-Франківської області. 1970 р. - закінчив Український поліграфічний інститут ім. I. Федорова. 1975 р. - закінчив підпільну духовну семінарію в м. Iвано-Франківськ.

1990- 1995 рр.-завідатель храму Святих бср. Косми і Дам'яна с. Винники, храму Покрова Пресвятої Богородиці с. Уріж та храму Богоявлення Господнього с. Підмонастирок Дрогобицького району Львівської області. 1995- 2006 р. - адміністратор храму Святих бср. Косми і Дам'яна та храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Винники Дрогобицького району Львівської області. 1995- 1998 рр. -декан Мокрянського деканату. 2006- 2015 pp. - адміністратор храму Pіздва Господнього та храму того вмч. Евстахія в с. Летня Дрогобицького району Львівської області. 12 червня 2015 р. на 74-му році життя й 25-му році священства відійшов у вічність протоієрей Iриней Головацький, адміністратор храму Pіздва Господнього та храму Св. вмч. Євстахія. Мав церковні нагороди: ювілейний нагрудний хрест та набедреник, протоiєрей, хрест із прикрасами.

Щорічно в церкві за упокій душі в Бозі та Царство Небесне протоіерея о. Гринея Головацького відправляються Служба Божа та парастас. Вічна світла пам'ять про мудрого, доброго пароха назавжди залишиться в серцях летнян. Iмость о. Iринея, Анна-Любомира Львівна Яцковська, народилася 21.12.1942 р. в м. Івано-Франківську в сім'ї лікаря. Закінчила Львівський університет, біологічний факультет. Працювала вчителькою в школі, а потім на заводі ЛОРДА по виховній роботі. Народила двох синів: Романа 1968 р. н. та Олександра 1974 р. н. Онук Тарас продовжив священичу династію роду Головацьких. Тепер він на парафії в одному з храмів Львівщини. 

 

Отець Володимир Горін 

Народився 25 вересня 1969 р. в селі Рудники Миколаївського району Львівської області в сім'ї Володимира та Анастасії дівоче прізвище Герилів, репресована, була вивезена в Сибір. 3 1977 р. навчався в Рудниківській середній школі. 1990- 1994 рр. - навчання у Вищій Львівській Духовній Семінарії Святого Духа. У 1993 р. одружився з Iриною Ковтало. 14 липня 1994 р. в рідному селі Рудники, у храмі Арх. Михаїла, був висвячений у сан свя- щенника владикою Юліаном Вороновським. Цього ж року був призначений на парафію сіл Воля Якубова та Добрівляни. У 1999 році був призначений на парафію сіл Літиня та Городківка. У 2013 році отримав призначення та був іменований протопресвітером (деканом) Меденицького деканату. У 2015 році був переведений на парафію в с. Летня. Церковні нагороди: 2010 рік - протоієрейський хрест, 2018 рік - хрест із прикрасами.

 

Отець Володимир Федисів

Народився в селі Летня Дрогобицького повіту, син Петра-Володимира й Анни Галяк. Навчання: гімназія- Дрогобич; семінарія - Перемишль. 1935-1939 рр. Диякон свяч. — 16.06.1939 р., з рук єп. Й. Коциловського у Перемишлі.
Готувався до ер. свячень у жовтні 1939 р. в місті Радимно Ярославського повіту відбув восьмиденні реколекції, які давав 12-ти дияконам Перемиської єпархії о. Маркіян Марисюк, ЧСВ.
 
З огляду на масовий наплив священників зі Сходу генеральний вікарій у місті Яросла веп. Г. Лакота відклав термін висвячення дияконів. У 1939-1941 р. був учителем, ймовірно, працював на східній Лемківщині. 1941 р. з похідними групами ОУН вирушив на Східну Україну. Останнього листа диякон Володимир Федисів надіслав рідним, коли був у дорозі до Харкова.
 
Розстріляний гестапо, ймовірно, біля міста Вінниці.
Pідня: Люба Антонів (1914-1986 рp.). Надія Пурій — народжена 1930 р. у селі Летня, жила в м. Дрогобичі Львівської області.

 

Отець Богдан Костецький

Народився 20 жовтня 1976 року в с. Летні Дрогобицького району. У 1983 році пішов у перший клас Летнянської восьмирічної школи. 1991-1995 рр. - навчання в Дрогобицькому нафтовому технікумі за спеціальністю «Буріння нафтових і газових свердловин». У 1995 році Унівській проходив духовну формацію в Святоуспенській Лаврі. 3 1996 по 1997 рік працював за спеціальністю на Львівщині. У 1997 році вступив до Івано-Франківського Тeологічно-катехитичного духовного інституту ІФТКДІ.
 
Під час навчання в інституті брав активну участь в організації та проведенні релігійних і державницьких свят, провадив лікарняне капеланство в лікарнях Івано-Франківська. У 2003 році закінчив Iвано-Франківську духовну академію та семінарію. 3 2004 року приналежний до клиру Одесько-Кримського екзархату. Того ж року з благословення владики Василя Івасюка, Екзарха Одесько-Кримського, займався лікарняним капеланством в Одеському центрі профілактики та боротьби з BIЛ/CHIД. 29 листопада 2004 року отримав нижчі свячення в каплиці Св. Івана Боско м. Одеси з рук екзарУспіння Пресвятої Богородиці с. Антонівка Скадовського району Херсон- ської області владикою Василем Івасюком був поставлений у сан диякона. 08 травня 2005 року в храмі Св. муч. Бориса i Гліба в місті Одесі Преосвященний владика Василь Івасюк уділив Святу Тайну СВЯЩЕНСТВА.
 
3 8 травня 2005 року і до сьогоднішнього дня виконує обов'язки настоятеля вірних УГКЦ у м. Євпаторії, АР Крим. 18 серпня 2007 року призначений екзархом Одесько-Кримським військовим капеланом. 10 жовтня 2007 року Блаженішим Любомиром Гузаром нагородженний грамотою з нагоди п'ятирічного ювілею парафії. 11 cічня 2011 року призначений Екзархом Одесько-Кримським, головою комісії за справедливість і мир Одесько-Кримського екзархату. 20 червня 2013 року Преосвященний владика Василь Івасюк благословив носіння нагрудного золотого хреста за трудолюбиве служіння церкві. 21 лютого 2015 року призначений Державним Секретаріатом Ватикану Делегатом Для Кримського екзархату.
 
14 жовтня 2015 року нагороджений грамотою Святішого Отця Папи Римського Франциска з нагоди 10-ліття заснування парафії у м. Евпаторії, АР Крим. 14 жовтня 2015 року відзначений грамотою Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава за ревне служіння в Криму. 
 
10 лютого 2016 року призначений Папою Франциском Miciонером Милосердя терміном на 1 pік. 14 жовтня 2016 року нагороджений Адміністратором Кримського екзархату, владикою Михаїлом Бубнієм, нагрудним хрестом із прикрасами за вірне служіння в Кримському екзархаті. 

 

Отець Василь Сенечин

Народився селі Летні 12 лютого 1972 р. Б., хресні батьки Казимир і Євдокія. Походить iз багатодітної сім'ї, у якій було шестеро дітей. Василь був наймолодший. Батько Володимир (1931-1995 pp.) походив із с. Летні, працював будівельником, мама Стефанія (1936-2008 рр.) походила із с. Лопушниця Старосамбірського району, працювала в місцевому колгоспі. Батьки похоронені на цвинтарі в Летні (Горбок). 1979-1987 р. Летнянській восьмирічній школі. 1987-1990 рp. навчався в Меденицькому СПТУ-72, яке закінчив із відзнакою.
 
Оскільки хотів бути священником, намагався краще пізнати церковне служіння. Співав у церковному хорі, допомагав у співі дякам, прислухався до порад свого пароха отця Олексія Дем'яновського, який його дав рекомендаційного листа на навчання. Коли прийшов час відродження УГКЦ та виходу з катакомбного життя, вирішив вступити на навчання в духовну семінарію.
 
Отримавши благословення з рук Митрополита Володимира Стернюка, поїхав на навчання. 1990-1996 p.- успішне навчання із захистом магістерської праці в Люблінській Вищій Духовній семінарії та Католицькому Університеті-Польща. 27.07.1996 р. одружився з Галиною Піцик, дочкою Iвана та Марії, з с. Винники. Шлюб уділив о. Iриней Головацький. Бог благословив трьома дітьми: Роман -Тадей, 1997 р. н.; Соломія-Маpія, 2002 р. н.; Анна-Юліяна, 2015 р. н. 15.09.1996 р. в смт. Меденичі, у капличці, у парку, бо на той час греко-католики с. Меденич там вимушено сходились на богослужіння, отримав дияконські свячення. Парохом тоді вже був о. Анатолій Чунис.
 
01.12.1996 р. у м. Дрогобичі, у храмі Пресвятої Трійці-катедральний храм, висвячений на священника Владикою Кир Юліяном Вороновським, першим епископом Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ. Паралельно продовжував навчання 1998-2000 pр. у Католицькому Університеті в м. Любліні, де отримав ліценціат з Iсторії Церкви та Патрології. Перша парафія о. Василя була в с. Шегині Мостиського району. На цей час служить у селах Далява та Нове Село Дрогобицького району. 
 
Отець Михайло Антонів
Народився 1954 року в присілку Монастир Летнянський. Був священником у м. Марiуполі. Похований у м. Дрогобичі.
 
Левицький Iполит
 
Народився 10 серпня 1868 року в селі Летня. Випускник Віденського університету. Під час ПСВ- лікар в австро-угорській армії. 3 11.1918- головний військовий лікар Стрийської ОВК, згодом начальний лікар 3-го корпусу УГА. 1920-45 pp. працював у власній лікарняній канцелярії у м. Стрий. Член УЛТ, товариства "Просвіта", "Міщанська бесіда", кооперативу "Народний дім" 8.07.1938 р. виступав на пана- хиді за генералом М. Тарнавським. Помер 10 січня 1948 року, похований у м. Стрий. 

 

Джерело: Надія Козар "Летня, Благословенна Богом"

Hosting Ukraine