Найдавніша згадка про церкву, яку подає В. Слободян у документах, датується 1589 роком. Церква Св. вмч. Євстахія відновлена в 1816 р. A інші джерела стверджують, що дерев'яна церква була відновлена в 1828 році. Але минули століття. У 1901 році її ще раз перебудували, добудувавши бабинець, розписавши стіни й встановивши новий іконостас. Церква була пошкоджена під час Першої світової війни й відновлена у 1927 р. У 1946 році передана РПЦ. Парохами були ті самі отці, що й у храмі Різдва Христового. У 1959 р. було організовано хор. Провізорами в післявоєнні часи були Федисів Григорій, Нестор Стась, аз 1958 р. - Гриньків Роман, який одружився в 1961 р. i згідно неписаних правил повинен був підшукати на своє місце заміну. Але до нього підійшов священник Цюпка й сказав, щоб Роман продовжив виконувати обов'язки провізора, бо церкву будуть закривати.

Із вересня 1961 р., за служіння настоятеля Володимира Цюпки, храм і справді зачинили та використовували як склад міндобрив. Так тривало майже рік. Сталінсько-брежнівські посіпаки по-сатанинськи знущалися над християнськими духовними цінностями. Знищили та пограбували все, що було в храмі й на подвірі. Деяку церковну утвар: образи зі святилища, виносні ікони, іконостас, хоругви, патериці-було перевезено на зберігання до церкви Різдва Христового, у якій святі літургії відправлялись впродовж наступних років.

 Церква Св. вмч. Євстахія була зачинена 28 років. Для Богослужінь святиню було відкрито в 1989 р. як власність РПЦ. У 1990р. повернута у власність УГКЦ, за служіння о. Олексія Дем'яновського. Після відкриття храму провізорами були Гриньків Ярослав, Гриньків Богдан, Хамандяк Ярослав, Ліснянський Юрій. Церква завжди була переповнена вірними, і діти вимушені були стояти в захристії разом зі священником. Проблем із роздаванням хоругов ніколи не було. Один ряд тримали хлопці, а інший - дівчата, а інколи обидва ряди - хлопці, а дівчата зі свічками стояли поряд з хлопцями. Крім того, у церкві було та є зараз три виносні (на обхід) образи. За кожним із них було закріплено по 4 дівчини. Якщо котрась виходила заміж, то на своє місце приводила іншу.

Паламарями в церкві свого часу були Лавриш, по-вуличному Паламар, Жук Євстахій Iлькович - до 1994 р., Гриньків Василь, Івашко, Жук Михайло, Лавриш Микола Романович із 1994 до 2001 р., Волошин Михайло - з 2001 до 2016 р., Липин Ілько Петрович - із вересня 2016 р. до грудня 2017, Середяк Роман Юрійович - із січня 2018 до червня 2019 р. Це ті люди, які слідкували за порядком у церкві й на її території, обслуговували священників тощо. А з липня 2019 року паламарем обрали Ліснянського Iвана Антоновича. При церквах існував і є дотепер церковний хор, братство. Диригентом хору є колишній вчитель музики Летнянської школи Жук Iван Миколайович, а дякує Нестор Ярослав Iванович. 

У храмі багато старовинних ікон, мальованих на блясі. Своїми барвами милує око образ св. Iллі, який у 1909 р. намалював Літародич. Це пожертва Василія і Софії Середяків. Василь Середяк - упродовж багатьох років був сільським війтом. Горбок має на Куликовому полі свій цвинтар, недалеко від церкви. Тут виділяється фігура-пам ятник Іoанни Созанської - дружини священника, яка померла в 1911 р. Посеред цвинтаря - руїни мурованої надцвинтарної каплиці, збудованої приблизно в 1870-х рр. Не залишає байдужими перехожих і могила Героя Небесної Сотні Богдана Вайди. У 2000 р. за служіння отця-митрата Дем'яновського святиню відновили, ззовні було пофарбовано стіни, замінено огорожу.

За часів служіння отця Iринея Головацького прокладено бруківку навколо церкви, збудовано капличку Матері Божої, біля якої було вмонтовано велику нержавіючу посудину для освячення води. Пізніше було встановлено капличку Iсуса Христа. Постать Iсуса звернена обличчям до села. Господь благословляє з високого пагорба всіх мешканців. Розмалював капличку художник-іконописець, мешканець с. Коросниці, родом із Летні -  Кушнір Михайло Дмитрович. Фігуру Матері Божої пожертвувала молода сім'я, у якої довго не було дітей. Після цього Бог поблагословив їх двійнятами. Після капітального ремонту 07 жовтня 2007 р. храм освятив о. Iриней Головацький. 3 2015 р. церкву Св. вмч. Євстахія і дочірню церкву Pіздва Христового очолив отець-декан Володимир Горін. За час його служіння церква і зовні, і всередині оновилася. Люблять горбчани отця-декана за його батьківську турботу, горнуться до нього.

Джерело: Надія Козар  "Летня, Благословенна Богом"

Hosting Ukraine