У 1775 році, на відкупленій від Василя Ортинського юридиці "Яворщина" було побудовано ігуменом Г.Дубовицьким  дерев'яну церкву Петра і Павла та монастир. За відсутності  іконографії  первісного монастиря важко судити про його архітетурно-прострову структуру, але з упевненістю можна сказати, що це був шедевр дерев'яного сакрального мистецтва.

У 1828 році на задвірнянському передмісті, на місці згорілого первісного дерев'яного монастиря і церкви споруджується новий мурований монастирський комплекс, який складається з церкви із семетрично прибудованими спорудами школи, келій, трапезної, кухні та інших допоміжних приміщень. Монастир мав лани, які потім були продані. Монастирський комплекс в плані трапеції споруджений на підвищеній терасі за блокованою лінійною розпланувальною схемою. Головною просторовою домінантою монастиря служить храм Петра і Павла, розміщений в центрі монастирських споруд. Церква з симетрично прибудованими спорудами просторово розділяє територію на монастирську і господарську закриту. Весь монастир обведено парканом. Надбрамна дзвіниця, розміщена на пониженій відмітці на головній осі храму, композиційно доповнює основну домінанту монастирського комплексу- церкву.

Церква святих апостолів Петра і Павла мурована з цегли ротонда з прибудованими до осі "північний схід- південний заахід", витягнутим півкруглим вівтарем та видовженої овальної форми притвором, характерним для класицистичного періоду. До храму ведуть двомаршеві сходи. Центральна частина храму завершується могутнім куполом, над яким розміщений ліхтар з маківкою. Важливу композиціну роль у структурі храму відіграє південно-західний виступаючий фасад храму. Головний фасад оздоблений подвійними пілястрами з півкруглою нішею та круглим вікном над нею. В інтер'єрі домінує висотне розкриття простору. Центральне місце в інтер'єрі храму займає триярусний іконостас, який завершується півкруглим декоративним  карнизом і рядом медальйонів з умішеними зображеннями євангелистів, що увічується хрестом. В бічних півкруглих нішах розміщені престоли Серця Христового та Матері Божої.

                                                    

Храм розписаний олійними фарбами. До храму симетрично примикають будівлі келій з трапезною, кухнею, допоміжними приміщеннями та школи. Споруди цегляні, двоповерхові, прямокутні в плані секційного типу. Фасади симетрично прибудованих келій та школи декоровані лопатками, що членують фасад по вертикалі, облямуванням ритмічно-розташовних вікон та поясом, що членує фасад по горизонтам і завершується широким  карнизом.

На головній осі храму, навпроти головного фасаду, розташована на пониженій відмітці надбрамна, триярусна дзвіниця. Особливий інтерес становить архітектурний декор фасаду дзвіниці.Композиція дзвіниці підкрслюється широкими карнизами, що членують її на три яруси, які послідовно вгору меншуються об'ємами. В першому ярусі розміщена вхідна брама. В другому ярусі у видовжених півкруглих проймах розміщені дзвони, а в  третьому,  вирішеному у вигляді трикутного фронтону, в такій же проймі- один дзвін. Пласкі пілястри, що членують  фасад дзвіниці по вертикалі, посилюють стрункість споруди.

На монастирській площі зліва розміщена восьмигранна, оздоблена мармуром і бронзовими розетками водозбірня, де відбувається водосвяття, в центрі якої на квадратній мармуровій колоні розміщена брозова скульптурна композиція Хрещення святим Іваном Хрестителем  Ісуса Христа та барельєфом Різдва Христового. Справа споруджена фігура Матері Божої на двоярусному постаменті у вигляді свічі.

У цілому монастирський комплекс святих апостолів Петра і Павла справляє добре враження на тих, хто тут перебуває.

Тут панує Божа благодать і душевний спокій.

 

 

Джерело: Краєзнавчий збірник. "Формування архітетурно-просторової структури комплексу  Василіанського    монастиря Петра і Павла в Дрогобичі." (Л. Чень).

Hosting Ukraine