Бургомістр і пекар Ян Невядомський
Просторово-планувальна структура архітектури центральної частини Дрогобича, яка представлена забудовами періоду другої половини ХІХ – першої половини ХХ сторіччя , є однією із найбільш збережених і водночас найменш досліджених в українській історіографії. Свого часу, вивчаючи історію галицьких міст періоду автономії, знаний дослідник Богдан Янишин влучно процитував класичний вислів Арнольда Тойнбі: “Місто є втіленням певної спільноти, яка відповідно виражає свою групову свідомість у будівлях”. На думку львівської дослідниці Мар’яни Долинської, під час вивчення міської історії важливо зважати на дві методологічні істини: 1) “просторова організація впливає на історію міста”; 2) “безпорадність історика в розумінні простору є серйозним недоліком у його знаннях минулого”.
Рід власника вілли Яна Нєвядомського походить від шляхетської гілки Яцка Нєвядомського (лінія Владислава Нєвядомського), якому належав так званий “одноногий герб” Прус Нєвядомських. Батько Яна Нєвядомського Антоній Нєвядомський був відомим самбірським пекарем, який до середини ХІХ сторіччя зберігав традицію ранньомодерного пекарства.
Ян Нєвядомський народився 24 березня 1840 року вСамборі (раніше нам не було відомо про його приватну рукописну хроніку, відтак існувала помилкова версія про дрогобицьке походження родини). Авторам розвідки, на жаль, не вдалось з’ясувати повної інформації про його юнацькі роки. Однак, достовірно відомо, що упродовж 1847 – 1854 роках Ян Нєвядомський навчався в самбірських школах. 1956 року юнак закінчив другий клас самбірської гімназії, щоправда, як зазначає сам Ян Нєвядомський у власноручній хроніці, «я не мав таланту до науки». Відтак він полишає гімназію і розпочинає навчання ремесла пекарства при пекарні свого батька. У лютому 1856 року Ян Нєвядомський розпочав свою «ремесляну подорож по світу» з метою отримання доброго фаху пекаря. Відтак, пішки він вирушає до Львова, де працював помічником пекаря. Згодом він вирушає до Станіславова (Івано-Франкцівська), Чернівців і доходить аж до міста Гурагумори, що на півночі Румунії в повіті Сучава. Властиво в румунському місті Ян Нєвядомський працював у відомого пекаря Горварта. Після Великодніх свят Ян Нєвядомський вирушив до Трансільванії у місто Клаузенбурґ (чеською Колошвар), де вперше отримав постійне місце праці. Через деякий час молодий пекар дістався Карлсбурґа, далі до міста Банат, і довгий час працював у поселенні «Deutschbokschan».
1859 року Нєвядомський повертається до Самбора, де у родичів прожив якихось десять місяців. 1860 року Ян Нєвядомський вирушає до Бережан, де працює у місцевій пекарні на посаді укладника. Наступного 1861 року він працював у одній із львівських пекарень.
Коли Янові Нєвядомському виповнилось, віере н б брав активну участь у визвольному повстанні польського народу 1863 – 1864 років, спрямованому проти влади російської імперії. У цей час Ян Нєвядомський отримав військове звання капрала першої компанії карабінерів. Будучи в числі півторатисячної армії польських солдат, капрал Нєвядомський брав участь в кампаніях, які велись на території Ведлинського та Лопатинського (нині Радехівський район на Львівщині) лісів, також у здобутті Радзивилова, а згодом і у боях за міста Броди, Золочів та Львів. 1864 року підрозділ Яна Нєвядомського передислокували у .Самбір, тут було проведено розквартирування солдат, після якого він повернувся до Дрогобича.
1864 року, під час курортного сезону Ян Нєвядомський працює рахунковим при пекарні Полякевича у Трускавці.
25 листопада 1864 року Ян одружився із Аполонією з Ричайликів, дочкою Миколи та Юлії зі Стоцьких, які мешкали в Стебнику. Власна сім’я Яна Нєвядомського не була великою, позаяк у шлюбі із Аполлонією Нєвядомською (1845 – †1911) народилася лише донька Ванда-Францішка (10.091865 – †7.01.1951). Після народження доньки Ян Нєвядомський вирушає до Дрогобича, де викупив у місцевої мешканки Облочинської міську пекарню.
Першого листопада 1870 року Ян Нєвядомський вирушив до дрогобичанина Францішека Пфлянцена, у якого своїм коштом побудував пєц і впорядкував пекарню. 1875 року пекар купує в Дрогобичі приватну садибу у Францішки Криницької та Францішки Ножанської. За словами Я. Нєвядомського садиба була настільки запущеною, що йому понадобилося багато часу та коштів аби впорядкувати будинок. Від 1876 року, коли пекар разом із сім’єю почав жити у власному будинку його справи почали рухатися краще, як говорив Ян Нєвядомський «я почав підноситися в гору». Приблизно наприкінці 70-х років ХІХ століття Нєвядомський долучився до будівництва «Ощадного Товариства» (сьогодні центральне відділення Ощадбанку), де після фінансових офшорів Ф. Пфлянцера змушений був посісти посаду директора. Рятуючи з усіх сил інституцію від боргів, Ян Нєвядомський перетворив її на найбільш стабільну фінансову структуру міста. За це у 1898 р. колектив Товариства організував на честь Яна Нєвядомського урочистості на честь 25-го ювілею директора.
Свою політичну кар’єру Ян Нєвядомський почав здобувати в рядах місцевої пропольської “саської партії”, найменування котрої походило від прізвища шляхетського роду Сас, керованої у 1879 – 1887 роках бургомістром Віктором Сас Блажовським. Протягом 1879 – 1882 років Ян Нєвядомський обіймав посаду четвертого асесора в ґмінній раді дрогобицького магістрату. Від 1882 до 1885 року Ян Нєвядомський входив до числа групи від міської ґміни, яка працювала при Дрогобицькій повітовій раді.
1885 року Ян Нєвядомський керував усіма фінансовими операціями грандіозної програми прокладання міських каналізацій. У травні 1885 року на вулиці Трускавецькій, неподалік залізничної станції Дрогобич-Трускавець, Нєвядомський відкрив єдиний в окрузі приватний комплекс відпочинку холодних ванн та отеплених басейнів з душем, пристосованих до купань в літній час.
У вересні 1888 року Ян Нєвядомський рішенням цісарсько-королівського намісництва був призначений на посаду асесора ґмінної ради. Наприкінці 80-х оків ХІХ століття Ян Нєвядомський навіть очолював товариство дрогобицьких майстрів № 4 (“Grupa IV. samoistnych rękodzielników miasta Drohobycza”), був майстром цього ремісничого об’єднання, до якого входили пекарі, м’ясники, кондитери тощо.
Від серердини 80-х років ХІХ століття Ян Нєвядомський був власником невеликої пекарні у Дрогобичаі. Після того, як 1900 року він придбав окрему садибу на Війтівській горі для нового приміщення пекарні, його ремесло стало найбільшим у реґіоні, а самі цехи були оснащенні найсучаснішим паровим обладнанням, про час заснування якої поки що немає докладної інформації. Пекарня забезпечувала хлібом Дрогобич, Трускавець та Борислав. До традиційного асортименту пекарні входили віденське печиво, хліб житній, великий хліб “Ґрагаба”, польські та цісарські булки, рогалі тощо. Станом на 1906 рік дрогобицький пекар Ян Нєвядомський був внесений до числа найприбутковіших підприємців міста, посідав серед пекарів Дрогобича почесне друге місце, після пекаря Юліана Боруцького (третє і четверте місце розділяли пекарні Йозефа Райфа та Мойсея Трухмана).
Новим політичним середовищем, в якому Ян Нєвядомський зумів реабілітувати себе перед довірою міщан, після своєї невдалої участі у “саській партії” була його робота в уряді бургомістра Владислава Шайни. 1905 році в Я. Нєвядомський обіймав у магістраті посаду другого заступника бургомістра (першим був Якуб Файєрштайн). 1904 року . Нєвядомський долучився до надання земельного наділу для будівництва нового шпиталю в Дрогобичі. Того ж таки 1905 року Яна Нєвядомського було обрано бургомістром Дрогобича, на цій посаді працював до 1907 року, коли погіршилося здоров’я. Однією з найбільших заслуг Яна Нєвядомського є реконструкція костьолу св. Бартоломея, також уміле лобіювання інтересів різних національних громад Дрогобича, сприяло його ви окому авторитету серед мешканців, повага яких відобразилася у наданні Янові Нєвядомському звання почесного громадянина міста.
1906 рік став піком політичної кар’єри ліберала Яна Нєвядомського. Однак в цей час на його політику постійно тиснула корумпована партія так званої “вовчої групи” Якуба Файєрштайна, яка намагалась зорганізувати в своїх руках усі важелі влади. Очевидно, саме після Яна Нєвядомського розпочалась нова ера в політиці міста, конкуруючі манери якої згодом призвели хоч і не до “затяжних” (1887 р.), проте вже надто “кривавих виборів” 1911 року. Вибори 1908 року Ян Нєвядомський “свідомо” програв молодому дрогобицькому політику та нафтовому магнату Раймунду Ярошу, який серед усіх вирізнявся врівноваженістю та освіченістю. Тогочасна преса подейкувала, що Раймунд Ярош прийшов до влади штучним методом, банально усунувши від влади чесного громадянина Яна Нєвядомського. Згодом преса часто порівнювала урядування цих двох представників нової та старої епохи, зокрема в плані вкладання бюджетних коштів в надсучасні проекти, пов’язані з видобутком бориславської нафти та мінеральних трускавецьких вод.
Ян Нєвядомський помер наприкінці серпня 1914 року З настанням цієї тривожної, для всього міста новини, Раймунд Ярош зібрав членів ради магістрату на поминальну нараду, присвячену пам’яті Яна Нєвядомського, пам’ять якого вшанували хвилиною мовчання. Згодом Раймунд Ярош виступив з короткою прощальною промовою, в якій перелічив чималі заслуги Яна Нєвядомського перед громадськістю міста. Було висловлено співчуття родині Нєвядомських та прийнято рішення, що вразі згоди родини Нєвядомських магістрат повинен повністю профінансувати похорон відомого політика та підприємця. Під час похорону Я. Нєвядомського зібрався кількатисячний супровід трьох національних громад, які від костьолу Св. Бартоломія проводжали Яна Нєвядомського в останню подорож. Похований Ян Нєвядомський поряд зі своєю дружиною Аполонією на одному з найстаріших цвинтарів м. Дрогобича, який знаходиться по вул. Трускавецькій.
Пам’ять міста Дрогобича про бургомістра Яна Нєвядомського було увічнено золотим написом на його надгробній плиті: “Szczesliw kto do tej zawinie przystani, lek co nie zmrozi bol serce nie zrani, próżen trosk wszelkich u wieczności proga, staje by dzilić wiecznie szczescie Boga”.
Джерело: http://maydan.drohobych.net
