Свою історію нафтопереробна фабрика в Дрогобичі, що наприкінці вулиці Бориславської, починає з невеликої фірми «Альтман і Готліб», дрогобицьких онучкарів. Була така професія колись. Їхав бідний єврей возиком по містах та селах і вимінював шмаття на всілякі дрібнички. Шмаття йшло на папір, і був із того чималий зиск. Фірма онучкарів розрослася у фірму Гартенберга, Лаутенбаха, Вагмана і Готліба. Кожне з тих імен відоме читачам із Франкових творів. Про Вагмана і його смерть можна дізнатись із повісті "Перехресні стежки", а про всіх інших - із "Борислав сміється", "Боа констріктора" та так званого бориславського циклу оповідань Івана Франка. Потім це був Дрогобицький нафтопереробний завод, а ще перед ним Другий НПЗ - нафтопереробний завод. Тепер тут ВАТ "НПК - Галичина".
Фірма онучкарів невдовзі опинилася в руках бельгійця ван Гехта, який був не тільки промисловцем, а й ученим; а 1901 року її купило акціонерне товариство "Англо-Галіція", ще частину акцій придбала польсько-французька фірма, у результаті чого виник відомий у Європі завод "Галіція". Варто ще додати, що до 1890 року в Дрогобичі конкурували між собою 57 нафтових компаній. Знаходилася ця фабрика, яка тепер переросла в один із найстаріших у Європі нафтопереробних заводів, за церквою Юра, коли від неї піднятися трохи вгору в напрямку Борислава, якраз у тому місці, де так добре проглядається неодноразово оспіваний Франком ліс Тептюж, що на горі, яка також називається, як і ліс, Тептюж. Прив'язана ця фабрика, названа ще у Франкових творах фабрикою церезини, до відомого Бориславського тракту, про який Франко, жартуючи, писав, що зібрано на ньому болото з усього світу. Опис цієї фабрики Iван Франко подав у польській робітничій газеті "Рrаса" за 1880 рік. Цей фактологічний матеріал має нині неоціненну вартість не тому, що дає можливість відрізнити реальність робітничого життя на фабриці й художній домисел Франка у творах, а тому, що дає ті знання про становище робітника, про яке не писала ні тодішня преса, ні література.
Абрагам Арок Лавтербах був шинкарем. Невдовзі він став одним із власників фабрики церезину й очищення нафти у Дрогобичі. Серед учнів, які прийшли в третій клас у другій половині навчального року, на особливу увагу заслуговує Мойша Готліб. Він, як зазначено в журналі, мав 11 років i був сином нафтового фабриканта. Згідно з метричними книгами єврейської общини в Дрогобичі, народився Мойша 21 лютого 1856 року. Про батька сказано, що він на той час був торговцем полотна і називався Iсaак Готліб. Матір звали Файгою, і доводилася вона сестрою Ліне Тiгeрману, який був братом батька товариша Івана Франка Iсаака Тігермана. Про Їхнього сина записано, що він отримав подвійне ім'я Мойсей-Давид, а крім того, шо він був незаконнонародженою дитиною. У книзі записано, що тільки 25 липня 1883 року батьки взяли правильний шлюб, і незаконнонароджений було переправлено на законно народжений. Це і є метрика народження відомого польського художника, учня Яна Матейки, Мавриція Готліба. Почав ходити Маврицій до школи у 1865 році. Батько Мавриція був отим відомим Готлібом і власником фабрики рафінерії, де працювали герої оповідань Франка, так званого бориславського циклу, а також герої "Борислава сміється".
Джерело: "Дрогобич-місто Івана Франка" Петро Іванишин, Ігор Розлуцький.
