На вежу-дзвіницю при дрогобицькому костьолі Св. Варфоломія традиційно звертали увагу дослідники та краєзнавці, починаючи з першої синтетичної праці про місто, яку опублікував у 1868 р. В. Площанський. Дослідник уперше опрацював джерела міського архіву і оприлюднив інформацію з актової книги Дрогобича про побудову об’єкта, здійснену на основі контракту міста з перемишльським майстром Яном Грендошем 1551 р. Він також використав опис костьольної вежі, уміщений у люстрації 1663-1664 рр., однак переплутав її з вежею ратуші на площі Ринок. Ф. Гонткевич, якому належить одне з перших джерельних досліджень про костьол,
умістив цікавий опис вежі. Вважаючи також пам’ятку романською, він, проте, не вдався до спроб її більш-менш точного датування. На думку дослідника, у XVIII ст. об’єкт виконував декілька функцій: дзвіниці на піддашші для виконання релігійних потреб (релігійна функція), спостережної споруди для попередження міщан про пожежу чи напад ворога (оборонно-суспільна функція), редуту з гарматами (суто оборонна функція), в’язниці (суспільна функція).
Г. Полячкувна, ініціатор та автор видання книги міської ради середини XVI ст.,переказала умови контракту з Я. Грендошем 15.02.1551 р., додавши його "уточнення" 16.05.1551 р. Дослідниця прагнула показати місце пам’ятки в системі фортифікаційних споруд Дрогобича. Це була башта "в ланцюзі довколокостьольних мурів", що з’єднували місто з ділянкою костьолу ("porta murala lub muraria"). Первозданну вежу вона правильно назвала триповерховою. Не посилаючись на свідчення джерел, М. Мсцівуєвький стверджував, що первісно завершення вежі-дзвіниці було іншим: в минулому вона начебто увінчувалась восьмигранною “вежкою” з невеличкою ренесансною банею. Дослідник також вказав на функцію в’язниці для полонених та злочинців, а також дзвіниці. Чи не вперше згадано й підйомний міст, що сполучував ділянку з містом. Перебудову кінця XVIII – початку ХІХ ст. він пов’язав винятково з її понищеним станом. Дослідник виконав план міста на підставі акту люстрації 1663–1664 рр., на якому чітко зображено оборонні споруди довкола костьолу з фіксацією оборонної вежі.
Перелом у дослідженнях вежі-дзвіниці настав лише в 90-х рр. ХХ ст. Так, у 1994 р. з’явилася перша спеціальна дослідницька публікація про вежу авторства С. Юрченка. Дослідник найповніше вивчив інформативний потенціал привілеїв місту, а також актової книги Дрогобича середини XVI ст., докладно окресливши стадії побудови пам’ятки. Докладно висвітлено будівельний етап вежі кінця ХІХ ст.,
а також наведено важливе свідчення про її внутрішнє художнє оздоблення, здійснене в 1914 р. Тадеушем Рибковським15. Здійснивши опис зовнішнього і внутрішнього вигляду пам’ятки, який є на сьогодні найбільш докладним та фаховим, Т. Зауха однак, не подав результатів її обмірів. При цьому архітектурний стиль об’єкту, він претензійно визначив як винятково польський (wątek polski). У науково-популярному виданні "Дрогобич королівське місто та його костьоли", до якого долучився Т. Трайдос, фрагмент про вежу дуже скорочено за рахунок вилучення важливих деталей, тож спорудження пам’ятки пов’язано лише з контрактом з Я. Грендошем. Починаючи короткий огляд різнотипових джерел, слід зазначити, що в документальних згадках про місто та костьол XIV–XV ст., інформація про вежу-дзвіницю при католицькій святині відсутня, хоча вона, напевно, існувала (вірогідно – як дерев’яна споруда). Надалі виняткове значення мають привілеї Дрогобичу середини XVI ст., а також матеріали раєцької книги, найповніше вивченої Г. Полячкувною та С. Юрченком.
Згадані джерела та дослідження дозволяють простежити етапи побудови об’єкта: два перші поверхи вежі було збудовано приблизно у 1550–1551 рр., причому, перша стадія тривала з весни до осені 1550 р., друга – з квітня до червня 1551 р. Контракт з Я. Грендошем 1551 р. стосувався лише побудов третього поверху. Крім відомого муляра Я. Грендоша, в джерелах згадується його представник Йосиф Ліхна, член мулярського цеху Варфоломій Хочинський, який перебував у піднаймі Грендоша (вочевидь, дрогобичанин), місцеві майстри – тесляр Микола (Миколай), а також каретний майстер Франциск. Мулярем серед них був лише В. Хочинський, тож, вірогідно,саме він був співавтором архітектурно-будівельного проекту та його виконавцем. На початку 80-х рр. ХІХ ст. місто вирішило повернути вежі первозданний вигляд, на що отримало допомогу сейму. Справу реставрації було доручено місцевому архітекторові і будівельникові Едмундові Леонові Солецькому (у 1881–1882 рр.здійснював ремонтні роботи в костьолі.). Добудову третього поверху пам’ятки планувалося на 1883-й рік. В міській раєцькій книзі середини XVI ст. уміщена важлива деталь: згаданий арсенал був на озброєнні вежі. Люстрація 1663–1664 рр. уточнює, що воно складалося з семи залізних гармат на "дубовому підложжі", а також невідома кількість "органків" у чотири ряди.
У міжвоєнний період костьол з прилеглими об’єктами неодноразово малював художник-аматор Ф. Ляхович. В ретроспективній частині його ілюстрованої історії міста обабіч костьолу зображено й вежу-дзвіницю в оточенні оборонних валів та ровів, з підйомним мостом. Один з малюнків присвячений темі відсічі від ворога. Назагал,він досить реалістично відображає залогу, яка розміщувалась на даху споруди. Однак маляр явно романтизував подію, зобразивши вежу двоповерховою з зубчастим гзимсом, хоча й навів майже вірогідні деталі її вигляду. Вочевидь, Ф. Ляхович довірився зображенню вежі зі стіни костьолу. На момент початку археологічних досліджень 2015 р. були добре відомими основні будівельні фази пам’ятки. Однак точні фахові обміри споруди не були зроблені, не складені її креслення, бракувало навіть найбільш елементарних розмірів. Потребувало підтвердження передовсім задокументоване джерелами заснування пам’ятки в XVI ст. Водночас експедиція ставила перед собою й інші завдання, які вирішувалися в ході досліджень.
Джерело: Юрій Лукомський,Роман Миська,Леонід Тимошенко "АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕЖІ-ДЗВІНИЦІ КОСТЬОЛУ СВЯТОГО БАРТОЛОМЕЯ В ДРОГОБИЧІ 2015 Р"
