Народився 5 сiчня 1902 р. в селянській сім'ї в Летні. Ще з дитячих років Василь тягнувся до знань. Закінчив сільську школу й відчув покликання до столярської та будівельної професії. Для поглиблення й вдосконалення своїх знань заочно навчався в будівельній вищій школі Польщі. Успішно захистивши диплом по будівельній спеціальності, мав можливість здійснювати на практиці різні свої проскти.

 
Майстер будував мости на гірських pічках, залучаючи своїх односельчан. Також побудував багато будинків у навколишніх селах. Був надзвичайно здібний, талановитий. Дотепер залишились пам'ятки його інженерної праці — школа в Гірському, двоповерхова школа в Летні. Крім того, мій дідусь був співорганізатором Просвіти в Летні (Горбок).
 
Проводив просвітницьку роботу серед односельчан. Був поважною й шанованою людиною. Мав авторитет як інженер Дрогобиччини. У 1936 р. він закінчив будувати школу в Летні. 5 червня 1948 р. його підступно вбили в Гірському. Ця подія відбулася весною 1948 р. приблизно в обід. До хати зайшли п'ять бандерівців: Стефан (Порпак - вул. прізвисько), (Мосюр- вул. прізвисько), Суботик Микола та два чужих - і попередили, щоб ніхто з хати не виходив протягом декількох годин. Цього дня в село з району приїхав районний керівник із будівництва, на прізвище Малащак, родом із Летні.
 
Вирішивши виробничі питання, він повинен був повернутися в райцентр. Із невідомих джерел бандерівці дізналися, що в обід Малащак буде повертатися, і зробили засідку на подвір'ї. Коли бандерівці вийшли з хати, через вікно було видно, що двоє зі зброєю стали біля брами, а двоє пішли за стодолу. Удалині почувся гуркіт фіри, вона наближалася до хати. 
 
Їздовим на фірі - віз-підвода був Даців Михайло Федорович (Сруль - вул. прізвисько), з яким сиділи ще й Лучечко Михайло (Сенцьо - вул. прізвисько) - голова колгоспy, Гринців Іван (Горняк- вул. прізвисько) голова сільської ради, Кульчицький - колишній голова колгоспу Жовтень і будівельник Малащак iз району. На дворі накрапав дощ. Як тільки фіpа порівнялася з хатою, почалася стрілянина. Усі, хто був на фірі, полягали в дошки, а коні зі страху рвонули вперед. Мосюр вибіг із подвір'я і хотів вискочити на фіру, але коні прискорили хід, тому він не зумів цього зробити. Коні зупинилися аж біля будинку, у якому проживав Дудич Юрій (Ярема - вул. прізвисько), бо один із них впав на землю.
 
Як виявилося пізніше, він був смертельно поранений, і разом з ним був вбитий Малащак, а Лучечкові Михайлові прострілили ногу. Бандерівці покинули подвір'я і пiшли городами в сторону Волі. Через вікно було видно, що троє з фіри зійшли й пішли на подвір'я Дудича. А приблизно через 1,5-2 години в село підїхала група стрибків і забрали тiло покійного будівельника Малащака.
 
Джерело: Надія Козар "Летня, Благословенна Богом"
Hosting Ukraine