Скиба Євген Степанович
Народився 10 лютого 1923 р. в місті Глухові Сумської області. 3 1930 по 1939 pік навчався в Глухівській середній школі, після закінчення якої вступив у Глухівський учительський інститут, який закінчив у 1941 р. 1941-1943 рр.-навчання в Іркуцькому військово-технічному училищі. У 1944 р. був переведений у Саратовське льотне училище й деякий час працював на авізаводі.
Після війни повернувся в місто Глухів і був направлений на роботу в Західну Україну, де призначений інспектором районного відділу народної освіти в місті Журавно. 1946 р. - інспектор райкому партії в Журавно. 1951-1954 рp. другий секретар Меденицького райкому партії. 1956-1966 рр.- директор школи в с. Летня. 1966- 1976 pp. - директор Меденицької середньої школи. 1977-1983 р. директор Летнянської основної школи. Після виходу на пенсію ще два роки працював у цій же школі вчителем трудового навчання. За роки праці неодноразово нагороджувався Почесними грамотами, медаллю Ветеран праці.
3 приходом Скиби Євгена Степановича в Летнянську школу відбулись iстотні зміни в освіті. Він впровадив кабінетний метод навчання. Кабінет фізики був одним із найкращих в області. Євген Степанович викладав фізику й тому забезпечив кабінет найновішим обладнанням: два кінопроектори, автоматичне зачинення вікон шторами під час кінофільмів. Учні займалися в радіогуртку.
Уперше серед усіх шкіл Дрогобицької області в Летні був встановлений електричний дзвінок, який подавав сигнал про початок уроку та його закінчення в автоматичному режимі-реле часу. Цей дзвінок працює дотепер. Крім того, що був мудрим керівником, учителем, був ще й дбайливим господарем. При школі велася господарка. Завучем школи до 20 серпня 1962 р. була Нутер Марія Іванівна, а після неї - Карп'як Людвіг В'ячеславович.
Середяк-Кравчик Марія Іванівна
Народилась 15 грудня 1946 року в селі Устяново Устрицького району Дрогобицької області. 1953 р. - навчання в Маринівській середній школі Березовського райнону Одеської області. У 1957 році cім'я переїхала в с. Чукву Самбірського району, де й закінчила середню школу.
У 1964 р. працювала піонервожатою в с. Братківці Стрийського району. 1966-1968 рр. навчання в Самбірському педучилищі. 1968- 2012 p. - учитель початкових класів у Летнянській школі. Була трудолюбива, настирлива, 1956 pp. користувалась аторитетом серед учнів та вчителів.
Померла 17 березня 2014 року. Династію вчителів у Летнянській школі продовжують її діти: син Богдан учитель історії, дочка Леся - учителька початкових класів.
Сьорак-Палиця Ярослава Михайлівна
Народилась 12 грудня 1944 року в селі Одрехово Санокського повіту, Польща. У 1946 р. переїхали в с. Нагірне, Самбірського району. 1951-1958 рр. восьмирічній школі. 1958-1961 pp. - навчання в Самбірській середній школі N 1. 1962-1964 рр. навчання в Нaгірнянській навчання в Самбірському педучилищі. Направлена на роботу в Ровенську область.
3 1967 року по 2013 р. працювала вчителем початкових класів у Летнянській школі. Була надзвичайно трудолюбивою, наполегливою в досягненні мети. Мала авторитет серед учнів, батьків і громадськості. Її слідами пішов син Iгор, який працює вчителем історії в рідній школі.
Нагороджена грамотами райво, облуно та МО України. Їй було присвоєно звання Старший вчитель. Відійшла у вічність 13.02.2020 р.
Маланчин-Звягіна Ніна Олександрівна
Народилась 21 червня 1938 року в селі Олешні Охтирського району Сумської області в сім'ї селянина-бідняка. У 1945-1952 рр. навчання в школі. У 1952-1956 рр. навчалась в Охтирському педагогічному училищі Сумської області. Одержавши диплом з відзнакою, за направленням приїхала працювати вчителем 1-4 кл. в с. Летню. Тут і вийшла заміж у 1959 р. за летнянина Маланчина Степана Олексійовича.
1972-1976 рр.-навчання на заочному відділені Дрогобицького педінституту ім. Франка на філологічному факультеті. 1976-1978 рp.- учитель української мови та літератури в Летнянській восьмирічній школі. 1978-2003 рp. - заступник директора школи. 2003-2013 рp. - учитель української мови та літератури. Маланчин Hіна Олександрівна-досвідчений, творчий педагог.
За час своєї роботи не мала жодного стягнення. 60 років віддала навчанню та вихованню молодого покоління летнян. За свою працю нагороджена значком Відмінник народної освіти, грамотами МО, облуно, райво, медалями Ветеран праці. Була трудолюбива, вимоглива, справедлива й мала авторитет серед учнів, батьків та колег по роботі.
Паращак-Омельяненко Лілія Яківна
Народилась у багатодітній сім'ї робітника на Луганщині, Донбас у 1936 р. Була дитиною війни. Батько Лілії Яківни був командиром під час Другої світової війни, мав багато нагород. Пережила голодомор 1947 р. Доводилось їсти кропиву, лободу, макуху й все, що було істівне. Її мати часто їздила на Поділля, щоб обміняти речі на продукти. У 1955 р., закінчивши середню школу, Лілія вступила в Луганський педінститут на природничий факультет. Фінансово було важко.
Після закінчення інституту її направили у Львівську область, Рудківський район, с. Орховці, де й знайшла свою другу половинку- чоловіка, який працював вчителем фізичного виховання, Богдана Івановича Паращака, родом із Ясениці Сільної. Директор школи направила молодих учителів у сусідне село в сільську раду, щоб приписатися за місцем проживання, а секретар думала, що вони прийшли одружитися, і тому спитала їх: «Ви прийшли розписатися?» Вони спочатку довго мовчали, а секретар настирливо перепитувала. I так Богдан Іванович кивнув головою - i їх зареєстрували як чоловіка й дружину за 1р.50к. З 1962 року працювала разом із чоловіком у Летнянській восьмирічній школі. У цьому ж році в березні народилась дочка Галина.
У 1964 р. 15 років переїздили з квартири на квартиру. Але, як казала Лілія Яківна, Бог почув її молитву - тому не довелося їм кочувати. Ювілейних 50 років подружнього життя-золоте весілля відзначили у 2010 році. А пізніше почались хвороби. Лілія Яківна часто згадувала, що її мати була віруючою людиною, і коли її направили на роботу у Львівську область, то дуже плакала, поблагословила ї й подарувала маленький образочок «Утоми мої печалі». Цю іконку вона зберігала до кінця своїх днів і передала внукам. Останні її слова: «У всьому треба покладатися на Бога».
Білоган Ганна Йосипівна
Народилась 1936 року в селі Pіпчиці Меденицького району Дрогобицької області. У 1950 р. закінчила Ріпчицьку семирічну школу. У 1954 р. - Меденицьку середню школу і в цьому ж році вступила до Дрогобицького педінституту на iсторико-філологічний факультет, який закінчила в 1957 р.
3 15 серпня 1957 р. за скеруванням розпочала вчительську роботу в Летнянській загальноосвітній школі вчителем української мови та літератури. Деякий час працювала заступником директора школи з навчально-виховної роботи. Працюючи вчителькою, одночасно була головою товариства Просвіта у Летні.
У 1992 р. вийшла на пенсію. Померла 29.01.2021 р. За сумлінну працю нагороджена Почесними Грамотами школи, районного відділу освіти, Почесною Грамотою Міністерства освіти, значком Відмінник народної освіти, медаллю Ветеран праці.
Білоган Петро Євстахійович
Народився в 1933 року в селі Летня Меденицького району Дрогобицької області. У 1941 р. пішов у перший клас Меденицької середньої школи. У 1943-1944 рp. - навчання у Волі Миговій, Сяноцького повіту, де працював його вуйко-священник, і за один рік він здобув освіту за 3-4 клас.
Під час війни в 1944 р. вступив до Дрогобицької обласної гімназії, та навчання перервала війна. Після війни 5-6 клас закінчив у Меденицькій школі. 1948-1950 рp.- навчання в Дрогобицькій обласній автошколі. 1950-1952 рp. - працював водієм у Меденицькому райвиконкомі.
1952-1955 pp. - проходив службу в Білорусії. Після демобілізації працював і одночасно навчався в Меденицькій вечірній школі. Отримавши освіту, вступає на стаціонарне відділення Дрогобицького педінституту на факультет педагогіки та методики початкового навчання.
Після закінчення інституту був скерований вчителем трудового навчання в Летнянську восьмирічну школу, у якій пропрацював безперервно 29 років. У 1994 р. - вийшов на пенсію. Відійшов у вічність 10.09.2007 р. За добросовісну працю неодноразово нагороджувався грамотами школи та районного відділу освіти.
Яремишин Тетяна Іванівна
Народилась 8 лютого 1929 року в селі Сіде Дублянського (Самбірського) району Дрогобицької (Львівської) області. 1936-1939 рр.- навчання у початковій школі в с. Сіде. Продовжила навчання в Городищенській школі та в 1942 р. закінчила одержавши спеціальність Вчитель молодших класів.
1947 р. - вчитель 1-4 класів ус. Летня Меденицького району Дрогобицької області. Стаж роботи в Летнянській школі - 33 роки. У 1951 р. вийшла заміж. Чоловік був інвалідом Другої світової війни, житель с. Летні. Виховала 4-х дітей. Двоє з них здобули педагогічну освіту. У 1980 р. вийшла на пенсію. Відійшла у засвіти 25.10.2006 р.
За свою роботу нагороджена медаллю Ветеран праці, неодноразово-грамотами райво та облуно. Молодша дочка, Козар (Яремишин) Галина Євстахіївна, закінчила Летнянську школу, Самбірське педучилище, Дрогобицький педуніверситет, працює вчителем української мови та літератури в рідному селі. Відійшли у Вічність талановиті вчителі: Т. I. Яремишин, П. С. Дорожівський-колишній директор, П. Є. Білоган, К. С. Зінчук, В. В. Климків, М. М. Кобільник, Б. І. Паращак, Л. Я. Паращак, М. I. Середяк, Є. С. Скиба, Л. I. Скиба, М. Пилипців, Я. М. Сьорак, Б. Ф. Нагірна, Г. Й. Білоган.
Зубрицька-Найчук Ольга Петрівна
Народилася 15 травня 1944 року в селі Улавче Теребовлянського району Тернопільської області. 1951-1958 рр. - навчання в Iлавецькій середній школі. У 1959 р. cільської молоді. У 1963-1968 р. навчання в школі (вечірній) навчання в Дрогобицькому педінституті.
3 1968 р. по 2012 р. працювала вчителем української мови, літератури та музики в Летнянській школі. Нагороджена грамотами райво та облуно.
Була активним учасником районного вчителького хору Каменяр, головою шкільного осередку Просвіта, диригент церковного хору с. Летня. Має авторитет серед односельчан, учнів і випускників школи.
Возняк-Губицька Марія Миколаївна
Народилася 17 вересня 1950 року в м. Єнакієве Донецької області в багатодітній сім'ї. Це були нелегкі повоєнні роки. За місцем народження її братів і сестер, можна вивчати географію. Батько був із Дорожева, мати з Бикова. Старший брат народився в Дублянах, решту братів сестер народилися в селі Уріж.
Там і проходило їхнє дитинство, шкільні роки, юність. У 1968 році направили працювати в Летнянську школу бібліотекарем. У 1974 році, після закінчення вузу, почала працювати вчителем у цій школі, аж до виходу на заслужений відпочинок. 38 років безперервного стажу.
Нелегка доля в цієї жінки. Рано залишилася вдовою, похоронила до рослого сина, а тепер продовжує себе у внуках. Це найбільша радість для Марії Миколаївни, енергійної, оптимістичної та життерадісної людини - віддавати рідним усю свою нерозтрачену любов.
Джерело: Надія Козар "Летня, Благословенна Богом"
