Учитель цієї школи повинен бути благочестивим, розумним, лагідним, поміркованим, не чародієм, не байкосказателем, не срамословником. Учитель, котрий узяв до себе на навчання дитину, повинен її добре вчити наук. За нелухняність дитину слід карати, але не піддавати тортурам. Учитель усіх дітей повинен любити однаково, як дітей багатїв, так і сиріт, i убогих.
Збиратися учні повинні були на 9 год. ранку. Заняття закінчувалися теж в одну і ту ж годину, і діти йшли доодому. Якщо хтось із учнів не приходив до школи, учитель повинен був відразу ж довідатися причину його відсутності. Якщо учень лінувався або проспав заняття, то його слід було привести до школи. Навчання починалося молитвою, бо на початку слід було згадати Бога. У школі діти ділилися на три групи. У першій вчилися складати слова, а в другій-читати й вчити вірші напам'ять, у третій-розуміти прочитане, міркувати. Наступного дня кожний повинен був відтворити те, що говорив учитель. Учні призначалися на чергування. Ніхто від нього відмовлятися не мав права. Зранку слід було школу підмести, затопити пічки. Якшщо учень пропускав заняття, то його більше в школу не допускали».
За часів правління Марії-Терези й Йосифа II в Австрійській монарxiї було дозволено організовувати в окремих районах краю так звані народні школи з місцевою мовою навчання. У Львівському університеті навіть створили декілька українських кафедр та ліцей, у якому молодь проходила підготовку до вступу у ВНЗ. Та ця реформа в галузі освіти через якийсь час була згорнута австрійським урядом. За свідченнями та переказами жителів вдалося встановити, що в Летнi існувало декілька шкіл у різних куточках села.
Навчали приватно дітей грамоти в хатах вчителі, якщо можна їх так назвати. Однак таких людей у селі шанували. Аналізуючи кількісний і якісний стан педагогічних кадрів школи в Летнi, зазначу, що перші вчителі, зазвичай, були парафіяльними священниками та дяками. Це явище загалом було традиційним для парафіяльних шкіл за часів Пізнього Середньовіччя. Відомо, що ще під час генеральноі перевірки парафій 1764 року о. М. Шадурський-секретар Львівського архієпископа наказував парохам засновувати в селах школи-дяківки, у яких мали жити дяки. Школи мали бути недалеко від церкви та перебувати під опікою парохів.
За матеріалами Миколи Галіва, декана історичного факультету Дрогобицького педагогічного університету, доцента, доктора педагогічних наук наявність парафіяльної школи в Летні зафіксована в церковних і шкільних шематизмах 1837, 1841, 1846 1849, 1851-63, 1865, 1867 р. Іван Малик працював до 1850-х рр. На 1855 р. він навчав 14 дітей, отримуючи платню 29 ринських. У 1860 р. у парафіяльній школі вчителював Михайло Губицький, який навчав 28 дітей, а всього в селі налічувало 114 дітей здібних до школи. Отримував платню 30 ринських і 70 кр. на рік. У 1865 р. учитель його прізвище помилково записали Рубицький навчав 10 учнів.
На 1870 р. у народній однокласній школі Летні вчителював Онуфрій Кібінський, з 1875 р. Матковський, який перейшов працювати з Літині, хоча на його надгробній плиті в Летні викарбовано ім'я Богдан, а не Теодор. Він працював до 1892 р. У цей час йому на допомогу надали позаштатну вчительку Стефанію Думин. Із 1893 р. в школі працювала Флорентина Польман, а одна посада була незайнятою. У 1895 р. вчителями працювали Якоб Яніцький та Казимира Лесьна. У 1900р. - Григорій Мацан і Анна Кульчицька. Пурій Михайло 1882- 1910 рp. Народний вчитель у Летні; помер у Дрогобичі 12 лютого, на 28-му році життя.
Крім Монастирської, в центрі села було ще три школи до 1939р. Одна-польська, стояла, де криниця-проживає Iгор Костецький, а друга-українська, на розі - палісадник теперішньої школи. В українській працювало двоє вчителів-Iван Синишин, 1884 р. н., який був керівником та молоденька вчителька Вероніка Піш, 1905 р. н. Приміщення польської школи побудовано в 1912 році. Iснувала ще німецька школа, один клас. У тій частині села до 1940 р. проживало 7 родин німців-євангелистів, які мали свою приватну школу.
Недалеко є вцілілий німецький будинок для вчителя, тепер у ньому медпункт. 3 1918 р. до 1923 р. в польській школі вчителькою працювала полька з Самбора Вікторія Андрищаківна 1886 р. н. Була самітною. Закінчила 9 класів і 4 вчительської семінарії. Навчала 1 pік у Груді Літинському, а пізніше в Летні, Опарах, а з 1933 р. була директором у Ріпчицях. По службі характерузувалася добре. На території лісництва за часів Польщі було теж дві школи. Тут вчилися діти з Кінця та Хаптазівки.
У початковій школі-тепер тут будинок Гречаник Галини вчив дітей польською та українською мовами поляк Болек Ляхович. Урок починався з молитви. Школа була дерев'яною, мала дві кімнати й коридор. В одній кімнаті вчилися українці, а в другій-поляки. Українських дітей було більше. Сім'ї на той час були багатодітними. 3 однієї хати до школи могло ходити 4-8 дітей. У центрі села директором і вчителем школи в 1932 році був Іван Синишин-українець, родом із с. Криниці Миколаївського району. Його дружина Стефанія Качковська-Синишин, за національністю полька, була теж вчителькою й володіла трьома мовами-польською, німецькою та французькою.
ОСВІТА У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
У вересні 1939 року, згідно Пакту Молотова-Pібентропа-таємний договір між СРСP i Гітлерівською Hімеччиною, західноукраїнські землі були окуповані Червоною Армією та ввійшли до складу УРСР, яка була в СРСР. Як тільки була встановлена більшовицька влада на Львівщині (1939 р.), змінили й усю шкільну освіту. У Летнянській школі всіх дітей, які навчалися, перевели на один рік назад, тобто, хто був у п'ятому класі, став вчитися в четвертому. Також була змінена й шкільна програма: введено програму радянської освіти. Замiсть польської мови, посилено почала вивчатись російська мова.
Вводились й інші нові предмети, зокрема історія СРСР, Конституція СРСР, УРСР. Категорично було заборонено викладати в школі релігію, було знято образи, хрести. Почалася перша радянська окупація, яка тривала 1 pік. Директором школи й надалі був Iван Синишин. У школу було направлено вчителів із Східної України.
Такий навчальний процес тривав до 1941 р., коли розпочалась війна між СРСР i фашистською Німеччиною. У роки війни в школі діяв німецький штаб. Під час німецької окупації було введено німецьку мову та історію України - I. Крип'якевича до 1944 Дрогобиччина була окупована німцями. 1941 pік був особливо важким як для народу України, так і для Летні, бо був голодний pік, а до того ще й війна. Шоб не померти з голоду, летняни зі своїми діточками йшли на Поділля і там залишали їх наймитувати. Школа деякий час була зачинена.
Скільки учнів навчалося впродовж всієї окупації, не встановлено. Примішення школи також і надалі було житлом для деяких вчителів. За переказами очевидців, під час окупації в школі жила п. Ружанська, у кімнату якої під час обстрілу потрапила бомба. Вчителька залишилась живою, однак приміщення було пошкоджено, а також згорів одяг та особисті речі п. Ружанської. Люди надали їй допомогу. Це свідчить, що жителі села приязно ставились до вчителів і шанували їх.
ОСВІТА ЗА РОКИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ
2 серпня 1944 року, у суботу, в Летню знову прийшла радянська армія. Було відновлено більшовицький режим, а відповідно-викладання за радянською програмою. Як тільки лінія фронту перейшла дальше на схід, в окупованих москалями землях почалися репресії проти людей, які нібито співпрацювали з фашистами. Не оминув цей процес і Летню, і летнянських вчителів. Змушений був залишити школу та втікати за кордон директор Іван Синишин. На його місце було прислано нового директора. Крім нього, було змінено й ряд вчителів. У 1944 р. після Івана Синишина школу очолила Єлена Свиридівна Гамза, яка працювала директором у Летні до 1948 року. А з 29.08.1948 р. згідно з наказом Меденицького РВНО вона призначена завпедом Летнянської НСШ. З iїї приходом було змінено й ряд учителів. На той час місцевих не призначали, скеровували зі Сxідної України. Заступником директора 24.08.1970 р. була призначена Ліпченко Таїcія Федорівна, учителька математики. За час керівництва Карп'яка Людвіга В'ячеславовича в школі організовувалися різні гyртки, краєзнавча робота, проводились екскурсії.
Одні вчилися грати на духових інструментах, інші займалися радіотехнікою тощо. Усі школярі, починаючи з 2-3 кл., ставали жовтенятами й носили на одязі зірочки, пізніше, в 5-6 кл.,-піонерами, а вже з 8-го кл. більшість примусово ставали комсомольцями. Екзамени в школі починали складати з 5-го класу, школа була восьмирічна. Після закінчення, хто хотів, то продовжував навчання в Меденицькій СШ або в училищі чи технікумі. На Великодні свята, щоб діти не йшли до церкви, завжди в школі організовували уроки або якісь збори. Під час навчання, особливо восени, школярі залучалися до праці: допомагали колгоспу в збиранні картоплі, цукрового буряку, збирали в лісі жолуді та розстелений по стерні льон після просушування. 3 1983 до 2002 роки директором Летнянської основної школи після Карп'яка Л. В. був Дорожівський П. С.
Із приходом нового керівника було введено: щоденна ранкова молитва учнів, однозмінне навчання. Відкрито для молодших школярів ще один корпус, оскільки в школі навчалося понад 300 дітей. Заступником по навчально-виховній частині призначено досвідченого мудрого педагога, вчителя математики, Мaрію Ярославівну Ліснянську. У школі на той час працювало 36 вчителів. Із них мали вищу освіту - 26, середню спеціальну-9, незакінчену вищу-1. Звичайно, було некомфортно та незручно тіснитися в двох корпусах, один із яких був аварійний, старенький. Поверталися діти пізно ввечері додому, долаючи 4 км до Монастиря. Тому дирекція школи вирішила взяти в оренду зруйноване приміщення колишнього колгоспного садочка, що стояв пусткою багато років.
У школі в 2020 р. працювало 35 вчителів, з них 28- корінні мешканці. Тут завжди комфортно й затишно завдяки технічному персоналу. Багато років виконував обов'язки завгоспа Р. С. Комарянський. У 2019 р. обов'язки завідувача господарства школи було покладено на М. С. Шулака. Діяльність учителів із педагогічними званнями сприяє підвищенню iміджу навчального закладу, позитивно впливає на створення творчого мікроклімату, спонукае молодих учителів до постійного професійного самовдосконалення. 23% колективу-це вчителі молодого віку.
Від 2008 до 2020 року випущено 157 випускників 11-го класу, 144 з них продовжили навчання у вищих навчальних закладах, 21 - у коледжах, 5 з них працюють педагогами в рідній школі. Випускники школи здобувають освіту у вищих навчальних закладах Дрогобича, Львова, Киева, Одеси, Ужгорода, Тернополя, Чернівців, Хмельницького, Харкова, Івано-Франківська, а також за межами країни-у Польщі, Англії, Чехії, Hімеччині. Багато здібної молоді виїхало в пошуках кращої долі в різні країни світу й працюють там у різних сферах. У 2008 р. учні Летнянської СЗШ І-IIІ ст. вперше склали ЗНО. Проводилось оцінювання з таких предметів: українська мова та література, історія України, всесвітня історія, зарубіжна література, хімія, фізика, біологія, математика, основи економіки, основи правознавства та географія. Але учні вибирали тільки ті предмети, які були потрібні їм для вступу. Учні Летнянського НВК щорічно успішно складають ЗНО й підтверджують бали, отримані в школі. Школа гордиться своїми випускниками, які стали Людьми з великої літери та хорошими спеціалістами в Україні та за її межами.
Джерело: Надія Козар "Летня, Благословенна Богом"
