Після звільнення із неволі служив хористом ансамблю Червоноармійської пісні і танцю 28-ї армії Білоруського округу. Повернувшись до Валок у червні 1946 року, М. І. Андрусенко вдома пробув недовго. Рятуючись від голоду, помандрував у Західну Україну, де мешкав старший брат, куди скоро перевіз і батьків. Влаштувавшись підсобним робітником до Дрогобицького музично-драматичного театру, невдовзі став його провідним актором.У 1957 році Микола Іванович отримав запрошення на роботу від Кримського музичного театру драми і комедії (згодом Кримський український музичний театр), з колективом якого і пов'язав решту свого сценічного життя.

 

У 1971 році Миколі Івановичу Андрусенку було присвоєне почесне звання заслуженого артиста, а ще через 7 років (1979) — народного артиста УРСР. Микола Іванович завжди з великим трепетом ставився до своєї малої Батьківщини. Навесні 1995 року, гастролюючи в Полтаві, він разом із трупою свого театру побував у Валках, виступив із колегами на сцені Народного Дому - Іскра. Відтоді підтримував добрі і плідні стосунки з валківчанами. Так, представники Валківщини на запрошення М. Андрусенка та його театру бували в Криму, кілька разів зустрічалися в Полтаві, куди кримчани приїздили на гастролі. Прощальна зустріч Миколи Івановича з рідним краєм відбулася у травні 2005 року.

 

Бабій Ярослав Федорович -  народився 6 вересня 1942 в с. Середня, нині Калуського району Івано-Франківської області. Закінчив 1972 Київський інститут театрального мистецтва. Режисер Тернопільського (1972—1973) та Рівненського (1973—1986, 1979—1984 — головний режисер) українських музично-драматичних театрів. У Тернополі поставив вистави "Сід" П'єра Корнеля (1972), "Бережи ім'я своє" Аркадія Школьника (1973), "Українські класичні водевілі" ("По-модному" Михайла Старицького, "По ревізії" Марка Кропивницького, "На перші гулі" Степана Васильченка; 1973). З 1986 до 1992 років — головний режисер Львівського обласного українського музично-драматичного театру в Дрогобичі, де вперше в сучасній Україні інсценізував (спільно з Богданом Мельничуком) і поставив спектаклі "Мазепа" та "Сотниківна" за творами Богдана Лепкого. В червні 1991 з цим театром гастролював у Тернополі.

 

Безкоровайний Ярослав Михайлович - народився 8 травня 1986 в місті Бережани, Тернопільської області. Закінчив Теребовлянське вище училище культури (режисер видовищно-театралізованих заходів) та Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. В Карпенка-Карого (актор театру і кіно). У 2004-2007 роках працював актором у Львівському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Ю. Дрогобича (артист драми). У 2009-2010 роках працював на Першому національному телеканалі (актор, асистент режисера, диктор). З 2011 року актор Дніпровського академічного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка (артист драми). Одружений, виховує доньку та сина.

 

Варецька Валентина Федорівна - народилася 17 грудня 1900 року в селі Іванівці (нині Білозерський район Херсонської області, Україна). У 1921—1928 роках працювала в театрах Києва, у 1928—1935 роках — Харкова, у 1935—1988 роках — Дніпропетровська. У 1939–1941 роках — актриса новоствореного Тернопільського обласного українського державного театру імені Івана Франка. У 1946–1960 роках працювала у Львівському обласному українському музично-драматичному театрі в Дрогобичі. Померла в Харкові 3 січня 1981 року.

 

Сміян Сергій Костянтинович - народився 17 травня 1925 року у Києві. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва. Головний режисер Запорізького театру ім. Щорса (1950 — 51 і 1966 — 70), Львівського Драматичного Театру ім. М. Заньковецької (1961 — 65) та з 1970 — Київського театру ім. І. Франка. Поставив: "Отелло" (В. Шекспіра), "Кассандра" (Лесі Українки), оперу "Украдене щастя" (Ю. Мейтуса), "Здрастуй, Прип'ять" (О. Левади, музика М. Скорика), "Голубі олені" (О. Коломійця, музика І. Шамо) та ін. З 1981 по 1997 роки очолював Київський театр оперети. З 1997 року — режисер-постановник. Етапними роботами у театрі оперети стали такі вистави, втілені С. Сміяном: "Легенда про Київ" О. Білаша, "Зоряний час" А. Філіпенка, "Кажан" Й. Штрауса, "Маріца" Імре Кальмана, "Сільва" Імре Кальмана, "Фіалка Монмартра" Імре Кальмана, "Голландочка" Імре Кальмана, "Севастопольський вальс" К. Лістова, "Таке єврейське щастя" І. Поклада, "Весела вдова" Ф. Легара та багато інших. Помер 15 жовтня 2014 року від інфаркту на 90-му році життя. Похований на Берковецькому кладовищі в Києві.

 

Нещерет Тетяна Іванівна - народився 25 червня 1931року в селі Халеп'я Обухівського району. Закінчила театрознавчий факультет Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого. 1954 року розпочала творчу діяльність, 1955-го — акторка розмовного жанру Хмельницької обласної філармонії, 1956-го — Артемівського українського музично-драматичного театру. Протягом 1957—1959 років — актриса Ворошиловградського українського музично-драматичного театру ім. О. М. Островського, в 1960-1962-х роках — Полтавського українського музично-драматичного театру ім. М. В. Гоголя, від 1962 по 1965 рік — Дрогобицького українського музично-драматичного театру. З 1958 року в складі Спілки театральних діячів України. Зіграла понад 150 ролей, класичного й сучасного репертуару. З 1965 року працювала в Запорізькому обласному українському музично-драматичному театрі. Загалом зіграла понад 150 ролей як сучасного, так і класичного репертуару.

 

Вінницька Ольга Наумівна- народилася 11 квітня 1902 року в місті Єлизаветграді (тепер Кропивницький, Україна). 1927 року закінчила Харківський музично-драматичний інститут. Працювала в театрах Харкова: у 1927—1930 роках — Червонозаводському, у 1931—1940 роках — Революції; у 1940—1946 роках — в Чернігівському; у 1946—1956 роках — Львівському обласному (Дрогобич) українських музично-драматичних театрах. Померла в Дрогобичі 19 грудня 1984 року.

 

Гаврюшенко Анатолій Якович - народився 3 жовтня 1928 року м. Луганськ. Закінчив Харківський театральний інститут у 1951 р. Був одружений з актрисою і режисером Атталією Гаврюшенко. Працював актором драми в Тернопільському, Дрогобицькому, Коломийському, Сумському, Рівненському українських театрах. 

 

Геляс Ярослав Томович - народився 21 листопада 1916, с. Терпилівка, нині Тернопільського району Тернопільської області. З 1934 року — запрошений актором Театру рев'ю та оперети під керівництвом Богдана Сарамаґи та помічником режисера мандрівного театру під керівництвом Богдана Сарамаґи, Йосифа Стадника, ім. Івана Тобілевича, львівських театрів ім. Лесі Українки та юного глядача, ім. Марії Заньковецької, Харківського імені Тараса Шевченка, Київського ім. Івана Франка, Одеського імені Василя Василька, Тернопільського імені Тараса Шевченка. Закарпатського обласного музико-драматичного театрів. У 1963—1974 — головний режисер, актор Тернопільського театру імені Т. Шевченка. В 1974—1990 роки — головний режисер Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру (Ужгород). Проте діяльність Геляса розповсюджувалася не тільки на Західну Україну.

 

Морозюк Георгій Іванович - народився 15 квітня 1944 року в селі Ступно, нині Здолбунівський район, Рівненська область. Був шостою дитиною у багатодітній сім'ї. У 13 років втратив батька. Навчався у Ступнівській десятирічній школі. Після закінчення школи та служби в арміїі Георгій Морозюк вступає до Київської театральної студії театру ім. Івана Франка. В студентські роки в Києві знімається в одному із фільмів режисера Гайдая. Відтоді й почалося його професійне акторське життя. Ще будучи школярем виступав на районних і обласних сценах, де проводились різноманітні конкурси і огляди. З 1967 по 1997 рік працює актором Львівського обласного драматичного театру в Дрогобичі, де зіграв сотні ролей як і української, так і зарубіжної класичної драматургії. У 1993 році отримує звання народного артиста України. З 1997 року працює на сцені Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру разом із своєю дружиною Емілією. Окрім театру Георгій Морозюк знімається і у кіно. Його популярність, як кіноактора, почалася із фільму режисера Володимира Денисенка Високий перевал (1982), де він грав роль негативного персонажа Юзя. Знімався у фільмах відомих режисерів Миколи Мащенка та Юрія Іллєнка.Помер 19 листопада 2021 року у Рівному.

 

Грицак Володимир Семенович -  народився 27 квітня 1946 року в селі Закрівцях Коломийського району, нині Івано-Франківської області.Закінчив студію при Івано-Франківському українському музично-драматичному театрі (1970), факультет режисури Київського інституту театрального мистецтва (1980, нині університет театру, кіно і телебачення).Працював актором Івано-Франківського, Тернопільського (1970—1974, нині академічний обласний драматичний театр), Закарпатського (1980—1987), Луганського (1990—1993) обласних музично-драматичних театрів; актором і режисером Барнаульського театру (1987—1990, м. Рубцовськ, нині РФ), Львівського обласного музично-драматичного театру (1993—2002, м. Дрогобич Львівської області); 2002—2007 — режисер Івано-Франківського музично-драматичного театру.Нині — викладач кафедри театрального мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету.

 

Масоха Петро Омелянович - народився 3 (16 вересня) 1904 р. в селі Плюваках Київської губернії (тепер село Первомайське Черкаського району Черкаської області). В 1923 році закінчив три курси Київського музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка (майстерня Леся Курбаса).У 1923—1928 роках був актором театру Березіль. З 1928 року знімався у кіно. У 1928—1943 роках — актор різних театрів Києва, Харкова, Дніпропетровська, Полтави, Житомира, Дрогобича та інших.У 1943 році з військовополоненими був відправлений до Німеччини. У Берліні разом з дружиною Марією Болховською брав участь в концертах для поранених радянських солдатів і тих, хто виходив з концтаборів. Після повернення з Німеччини йому довгий час забороняли зніматися в кіно і грати в столичних театрах.У 1946—1953 роках — актор Дніпропетровського музично-драматичного театру, потім — читець Київської філармонії, де він давав концерти, побудовані на текстах літературної класики.Помер 28 липня 1991 року в Києві. Похований на старому Байковому кладовищі.

 

Дикусар Віра Олександрівна - 1959 — закінчила хореографічну студію при будинку культури м. Бендери (клас Б. Решетникова). 1959—1961 — артистка балету в Дрогобицькому драматичному театрі, у виставах якого виконувала танці, зокрема в постановках "Маруся Богуславка" і "Циганка Аза" М. Старицького, "Морський вузол" В. Винникова і В. Крахта. 1961—1982 — солістка ансамблю танцю "Надзбручанка" Тернопільської філармонії. 1969—1970 — солістка ансамблю танцю Чернігівської філармонії. 1984—1985 — керівник хореографічного молодіжного танцювального ансамблю Тернопільського педінституту.Від 1985 — керівник танцювального ансамблю Тернопілського ПТУ № 1.Виступала на сценах Росії, Болгарії, Білорусі, країн Балтії.

 

Конопацький Василь Іванович - народився 14 січня 1918 року в містечку Ржищеві (тепер місто Київської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985). У 1949 році закінчив Київський інститут театрального мистецтва, де навчався у Івана Чабаненка. Упродовж 1949–1954 років працював у Вінницькому українському музично-драматичному театрі імені Миколи Са­­довського; у 1954–1962 роках — актор і режисер Львівського музично-драматичного театру у Дрогобичі. Член КПРС з 1957 року. З 1962 року — актор Полтавського українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя. Помер у Полтаві 11 листопада 2007 року.

 

Джерело: М.Г.Лабінський, В.С.Мурза "Митці України: Енциклопедичний довідник"