Льві́вський обласни́й академі́чний
музи́чно-драмати́чний теа́тр ім. Ю́рія Дрого́бича
Директор театру — заслужений діяч мистецтв України Микола Григорович Гнатенко, головний режисер — Олександр Король, головний художник — Ярослав Данилів, головний диригент - Микола Михаць
З історії театру
Драматичний театр у Дрогобичі був заснований після входження західноукраїнських земель до складу УРСР у 1939 році.
Першу трупу театру було укомплектовано з місцевих акторів-аматорів та випускників Київського театрального інституту і Дніпропетровського театрального училища.
Під час війни одна частина акторів лишилася в окупованому німцями Дрогобичі. У липні 1941 року тут почала виходити газета ОУН «Вільне Слово», в якій повідомлялося, що при відділі пропаганди ОУН утворено аматорський драмгурток при УОК (Український окружний комітет). Його силами поставлено вистави «Запорозький клад», «Маруся Богуславка», «Невольник», «Ой, не ходи, Грицю», «Різдвяна ніч», «Сорочинський ярмарок», «Хмари» та інші. В серпні-вересні 1942 року з приєднанням до нього театральних труп з Самбора та Стрия його перейменовано в «Підкарпатський театр» на чолі з Юрієм Шерегієм, колишнім директором театру Карпатської України «Нова сцена». Пізніше театр в Дрогобичі, до складу якого входило майже 200 учасників, очолив режисер Йосип Стадник.
Коли Дрогобич знову опинився під радянською владою, у грудні 1944 року, повертається з евакуації Дрогобицький український музично-драматичний театр імені М. Кропивницького, який об'єднується з місцевою трупою і починає діяти під назвою Дрогобицький обласний музично-драматичний театр.
У перший гастрольний тур дрогобицькі артисти вирушили у 1950 році.
Від 1970 року театр, що зберігав обласний статус і після входження Дрогобицької області до складу Львівської, носив ім'я українського радянського ідеологічно заангажованого драматурга Ярослава Галана.
У радянський період у театрі працювали: Народні артисти УРСР Я. Геляс, М. Андрусенко, В. Конопацький, С. Сміян, драматург В. Сичевський, заслужена артистка В. Варецька та інші.
У 1986–1992 роках головним режисером Львівського обласного українського музично-драматичного театру в Дрогобичі був Ярослав Бабій, що вперше в сучасній Україні інсценізував (спільно з Б. Мельничуком) і поставив спектаклі «Мазепа» та «Сотниківна» за творами Богдана Лепкого.
У незалежній Україні Львівський обласний академічний музично-драматичний театр змінив назву на честь визначного дрогобичанина Юрія Дрогобича (Котермака), першого доктора медицини у Центральній Європі, відтак дістав назву — Львівський обласний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича.
У 2-й половині 2000-х років тривала довга реконструкція приміщення театру, відтак музично-драматичний театр з Дрогобича давав вистави на виїздах, ставши одним з найактивніших у плані гастролей театральних колективів у цілій державі. Загалом за рік Дрогобицькому театру вдається показувати понад 450 вистав.
Відповідно до постанови колегії Міністерства культури і туризму України від 12 листопада 2009 року за № 11/5, та відповідно до Положення «Про надання статусу Академічного творчим колективам України», затвердженого Указом Президента України від 20 серпня 2001 року за № 644, Міністерством культури та туризму України видано наказ про присвоєння творчому колективу Львівського обласного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича статусу «академічного», тож надалі відповідно до вищезгаданого наказу дрогобицький театр почав іменуватися як «Львівський академічний обласний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича». Академічний статус був присвоєний театрові на честь 70-ліття колективу і за здобутки на театральній ниві.
З репертуару
У репертуарі Львівського обласного академічного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича — твори української та світової драматургійної класики, обробки фольклору, сучасні п'єси.
Директор театру – заслужений діяч мистецтв України Микола Григороич Гнатенко.
ЗАСНУВАННЯ І ПОЧАТОК ДІЯЛЬНОСТІ
У 1937 р. відомі в місті, на теренах Дрогобиччини і в Галичині громадські, кооперативні та політичні діячі Володимир Чубатий, Новосельський, Угрин та Іван Блажкевич залучили до проектування театрального приміщення Львівський КІР (кооператив інженерних робіт). Проект майбутнього будинку виконав архітектор Ярослав Филевич родом із Сокальщини, всі конструкції розрахував Євген Пилинський із Жовкви. Керував будівництвом інженер Юліан Воробкевич родом із с. Говилова Теребовлянського району на Тернопільщині. Воно розпочалося під осінь того ж 1937 року. До вересня 1939 р. приміщення вже стояло під дахом… Було освоєно 130 тис. злотих, а загальна вартість мала становити 220 тис. злотих ( один долар коштував тоді 5,25 злотого). 19 грудня 1939 року Постановою № 1545 Ради народних комісарів УРСР в Дрогобичі організовано обласний пересувний український драматичний театр, якому було надано приміщення міського театру.
У червні 1940 року новоутворений театр уперше зібрався і почав підготовчу роботу. З вересня цього року у вказаному приміщенні, відбудованому на народні кошти, спеціально відремонтованому та реконструйованому, театр показуватиме свої перші вистави. Колектив складався із 109 осіб, у тім числі: 41 актор, 15 музикантів оркестру, 6 учасників балету. Театр мав власний декоративний, костюмерний, бутафорський, реквізиторський та перукарський цехи. В репертуар заявлено виставу Украдене щастя в постановці художнього керівника Д.Л. Гольдштейна, оформлення художника Київського театру ім. І.Франка Мориця Уманського. Крім того, готується: "Тев”є-молочник" Шолом Алейхема, музична комедія "Весілля в Малинівці" Л. Юхвіда , "Любов Ярова" К. Треньова, "Пошились у дурні" М. Кропивницького. До відкриття театрального сезону 1940-1941рр. включені вистави: "Загибель ескадри", "Богдан Хмельницький" О. Корнійчука, "Анна Кареніна" Л. Толстого, "Остання жертва" О. Островського, "Пісня про свічку" ("Свіччине весілля") І. Кочерги, твори Оноре де Бальзака, Тірсо де Моліно, О. Пушкіна, А. Чехова, Т. Шевченка, А. Суходольського та інших. У театрі є обдарована молодь, яка грає провідні ролі разом зі старшими акторами.
Свій перший театральний сезон колектив розпочав у листопаді 1940 року виставою "Весілля в Малинівці" Л. Юхвіда, режисер О.М. Харабуга, художник-постановник О.М. Срібний, хореографія Г.Т. Дихта. У виставі брали участь артисти: П. Панько, О. Вульман, М. Садовський, М. Волкогонська, М. Овчаренко, Н. Тертичко, П. Кулик. Вистава мала величезний успіх у дрогобицької публіки. Читаючи сторінки Дрогобицької обласної газети "Більшовицька правда", можна зробити висновок, що ті вистави, які були заявлені на сезон 1940-1941рр., не були поставлені, а йшли інші: "Сватання на Гончарівці" Г.Квітки-Основ”яненка, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського, "Наталка Полтавка" І. Котляревського. Постановча група невідома. І лише 2 березня 1941 року відбулася прем'єра драми І. Франка "Украдене щастя", режисер-постановник, художній керівник Д. Гольдштейн, художник О. Срібний. Колектив працював над виставою вісім місяців. Творчий склад виїжджає на батьківщину І. Франка, в с. Нагуєвичі, намагаючись засвоїти своєрідні відтінки і мелодику мови, вивчали побут. Постановча група виїжджала на Коломийщину, знайомилася з побутом гуцулів. Вся обстановка сцени упорядковувалась якнайзручніше для актора, щоб він відчував себе на сцені, як у хаті, і зміг безперешкодно вести свою роль."Новим творчим успіхом" назвала обласна газета виставу "Украдене щастя". У ролях: Микола - артист І. Пригода, Анна - артистка М. Буфанова, Михайло - артист М. Харута. Гра артистки М. Буфанової виразна і пристрасна, образ у неї живий, повний душевної глибини. Глядач щиро відчуває велике потрясіння Анни, особливо у перших актах, коли вона дізнається, що Михайло живий і повернувся. Зал завмирає в напруженні.
Артист І. Пригода, відповідно до задуму автора драми, викликає жаль і співчуття у глядачів. Але в першому монолозі, і особливо в сценах зустрічі із жандармом, він збивається з ролі. І. Пригода - Микола починає бути не тільки слабовольним і не нещасним, а ще й наівно смішним. Артист не знайшов фарб, щоб підкреслити в цих сценах моральну правоту Миколи, терпеливість зламаного горем селянина. Подекуди артист збивається на голий текст, не підкреслюючи сценічними засобами його змісту, а це також робить Миколу не таким, як він у п’єсі. Переконливо і виразно веде роль Михайла артист М. Харута. Він створив образ не жандарма, а людини, яка глибоко переживає. Художник О. Срібний доклав багато зусиль, виявив неабиякий естетичний смак в оформленні вистави. Все це свідчить, що акторський колектив стояв на шляху швидкого зростання. Кожна його вистава була краща за попередні. Тільки почав новостворений колектив набирати сил, як почалася Друга Світова війна. Більшість акторів на чолі з художнім керівником Д. Гольдштейном евакуюються в Середню Азію і там театр починає працювати. Даних про репертуар і діяльність тогочасного театру не збереглося, лише відомо, що він носив ім.’я М. Кропивницького.
ПІД ЧАС ФАШИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ
Першою була показана вистава "Запорізький скарб", яка закінчилася під гучні оплески. Режисер Є. Вельгуш, балетмейстер О. Андрієвський, диригент Т. Барнич, артисти - С.Сенейкова, О. Шимко, С. Мацюрак, Є. Кушнірівська. А вже у січні драмгурток починає офіційно називатися Дрогобицьким театром, який має своє керівництво. Директором був призначений доктор філософії, член НТШ, професор Дрогобицької гімназії, художник і письменник Михайло Рабій. Так було описано постановку наступної вистави у газеті "Вільне Слово" від 15 січня 1942 року:"Наступна вистава - "Хмара" А. Суходольського, яка увінчалась сенсаційним успіхом. Надзвичайно вдала і смілива обсада на ролі дозволила дрогобицькій публіці пізнати нову артистку, І. Паньківну (Настуся). Невдовзі Дрогобицький театр готує вистави "Маруся Богуславка" М. Старицького та "Чорногора у вогні". В січні також відбувається прем’єра вистави М. Старицького "Ой, не ходи, Грицю..." і майже після одномісячної перерви, в перших днях березня 1942 р., театр поставив згадану історичну драму цього ж драматурга "Маруся Богуславка". Режисер-постановник - новий художній керівник, В. Шепель. Щоб підсилити музичну частину вистави, був запрошений хор «Боян» (диригент Б. Пюрко).
Наступними прем’єрами були: комедія Гі де Мопассана "Її королівська величність жінка" та символічна драма С. Черкасенка "Казка старого млина" у постановці нового режисера театру П. Крижанівського. Вистави відбулися після довгої перерви у зв’язку з реорганізацією театру, в результаті якої театр представив дрогобицькій публіці багатьох нових артистів. Розквіт Підкарпатського театру припадає на період, коли його художнє керівництво перебрав Йосип Стадник, котрий приїхав зі Львова (сезон 1943-1944 рр.). Трупу поповнили О. Крупник, Т. Вовкун, Є. Сас, Г. Безкоровайний, М. Воронін, Васюта, Д. Тисяк, Латишів, Масюта, П.Масоха, П.Білокінь. Театр обслуговував безліч прикарпатських міст і містечок. Серед них - Стрий, Самбір, Турка, Борислав, Трускавець, Хирів, Сколе, Верхнє Синьовидне та інші. Підкарпатський театр єдиний в Україні звернувся до творчості талановитого поета і драматурга, емігранта Миколи Чирського - автора антибільшовицької драми "П’яний рейд", оперет "Місяць і зірки", "Лев з Абесинії".
В РАДЯНСЬКИЙ ЧАС
Відразу без підготовчого періоду, театр приступив до прем’єр, що привело до вистав - "скороспілок" і викликало невдоволення в глядача і передовсім це вистава "Украдене щастя" І. Франка, що, як говорилося, ішла на сцені театру до війни. Строкатість репертуару, звичайно, не могла об’єднати колектив. Незабаром очолив колектив художній керівник П. Д. Білокінь. Після двох місяців роботи режисер П. Білокінь здав прекрасну виставу братів Тур і Л. Шейніна "Поєдинок". Від 1 серпня 1948 року театр очолював заслужений артист України М. С. Терещенко. А 12 жовтня того ж року до трупи приєднується дружина Марка Степановича, заслужена артистка України В.Ф. Варецька. 25 вересня 1950 року обоє взяли профспілкову відпустку, виїхали у Харків і більше до Дрогобича не повернулися. Наявність у колективі досвідчених акторів - таких, як П.Д. Білокінь, Г. Я. Засланець, П. Ф. Бовкун, М. С. Воронін, Г. Т. Тесля, О. О. Старіков, Г.І. Зірка, М. О. Приходько, Г. Д. Павленко, В. Д. Цимбал, І. І. Чернов та здібна молодь - І. Т. Сич, В. М. Калініна, А. Т. Коб’яков - забезпечили дальший ріст театру.
До 1950 року театр гастролював тільки по своїй, Дрогобицькій області, а в липні цього року вперше виїжджає за межі України - до латиського міста Лієпая. Гастролям передувала копітка робота над кожним спектаклем. Впродовж 1950-1952рр. головним режисером театру був О.І.Сичевський, від 1952 по 1957 рік - М.Ф. Янковський , у 1958-1959рр. - І. С. Стасенко, диригент І. Раух, у 1960-1962рр. - заслужений артист України В. І. Конопацький, у 1963-1965рр. - М.В. Гіляровський, диригент І.Гамкало. З Житомира до Дрогобицького театру прийшли молоді актори Є. Касько, В. Портнова. Творче життя в театрі очолюють талановиті, енергійні і розумні режисери М. Гіляровський та В. Шминець. Рішенням Львівського облвиконкому № 167 від 19 березня 1966р. Дрогобицький музично-драматичний театр був перейменований у Львівський обласний музично-драматичний театр.
ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
У 1990 році театрові було присвоєно ім’я славетного земляка Юрія Дрогобича-Котермака - українського вченого ХV століття, освітнього діяча, першого східнослов’янського автора друкованої книги, доктора філософії та медицини. У 1986-1992рр. Дрогобицький театр на чолі з головним режисером Я. Ф. Бабієм, з.д.м. Тув.АРСР, диригент М. Михацем та директором Н.І. Хлібкевичем активно включився в процес відродження української культури. Першим в Україні театр у 1989 році поставив Вертеп режисер Я. Бабій, диригент М. Михаць, худ. П. Чабан (прем’єра 11.01.1989р.). Далі в репертуарі театру з’являються твори В. Винниченка, Б. Лепкого. Дрогобичани під керівництвом Я. Бабія здійснили виставу за відомим романом Б. Лепкого «Мазепа» (інсценізація Я. Бабія, Б. Мельничука, художник П. Чабан). Одночасно театр показав глядачеві правду про Українських Січових Стрільців, повернувши нашим сучасникам чисті і світлі імена цих гордих синів нашої нації.
Найрадіснішим днем для колективу театру було 24 серпня 1991 року -проголошення Незалежності України. Мистецький колектив був свідомий цієї події і бачив свій скромний внесок у відродження духовності багатостраждального українського народу. З 1992 року трупу театру очолює Є. Ваврик (в.о.головного режисера). В його режисерському портфелі, п’єси, які органічно вплітаються в репертуар театру. Це "Ой, Морозе, Морозенку" Л. Крупа, "Шлюб за оголошенням" В. Канівця, "Яничари" за Р. Іваничуком та інші. Від 1994 до 2002 року акторський колектив очолює В.С. Грицак -молодий, талановитий головний режисер, який поставив "Жидівку-вихрестку" І. Тогобочного, "Мачуху" О. Бальзака, "Молоду хазяйку Ніскавуорі" Х. Вуолійокі, "Терпкий аромат трояндової ночі" А. Кассона, "Фатальну ніч" Р. Тома, "Кайдашеву сім’ю" І. Нечуй-Левицького (інсценізація Г. Макарчука), які з успіхом сприймалися глядачем. Впродовж чотирнадцяти років не сходять зі сцени герої цієї вистави (1996 р.), яку переглянули в багатьох містах України, Північної та Східної Америки - Нью-Йорку, Чикаго, Клівленда, Детройта, Філадельфії, Сомерсета.
Ще однією сторінкою на шляху урізноманітнення та пошуку для трупи став спектакль за п’єсою О. Кониського "Порвалась нитка" у постановці молодого здібного режисера Р.М. Валька, який підносить дію вистави на вищий ступінь жанровості, умовності, віддаючи все основній театральній функції - грі. В 2002 - 2005роках творче керівництво театром здійснює головний режисер театру Р. Валько. У 2005 році театр відкрив для себе та глядача нове ім’я молодого режисера - Олександр Король, який вразив всіх вишуканою містичною виставою "Тіні забутих предків" за повістю М. Коцюбинського. Цікавим мистецьким здобутком стала вистава "Таїна буття" Т. Іващенко, яка засвідчує нашу пошану і пам'ять про геніального земляка - Івана Франка в рік його 150-річчя від дня народження. З 2007 року О. Король - головний режисер театру. У 2010 р. в театрі відкривається мала сцена, що дає можливість акторам, режисерам, сценографам розширити коло своїх творчих пошуків та можливостей. Нині колектив театру об’єднує акторів різного віку, різних як за біографіями, так і за нахилами.
Театр постійно виїжджає на гастролі, географія котрих відзначається неабиякою широтою. З мистецтвом Дрогобицького театру знайомі глядачі багатьох міст України. Колектив побував також у містах Прибалтики, Білорусі, у Ростові, Таганрозі, Шахтах, Краснодарі, Армавірі, у Підмосков’ї, у США, словацьких містах Кошіце, Пряшів. Підтвердженням високого рейтингу театру в 2007-2008 рр. є нагородження колективу дипломом переможця національного Бізнес-рейтингу з присвоєнням звання лідера галузі за основним видом діяльності "Театральна та інша мистецька діяльність". Театру за підсумками 2008 року вручено орден "Зірка економіки України" другого ступення. За результатами ранжування колектив у 2009 році посів дев’яте місце сумарного балу в Україні серед підприємств комунальної власності, а також відзначений дипломом "Комунальне підприємство року". Дипломом "Державний керівник року" та орденом "За заслуги у професійній діяльності" відзначений директор театру М. Гнатенко. Це тільки окремі сторінки багатої і змістовної історії Дрогобицького театру. За ними - постійний творчий пошук, натхненна праця усіх його поколінь: від засновників театру і перших акторів - до тих, хто сьогодні доносить високе мистецтво з дрогобицької сцени до глядачів
Джерело: Львiвський академiчний обласний музично-драматичний театр iм. Юрiя Дрогобича
Джерела: Вікіпедія, Нариси з історії Дрогобича. Л.Тимошенко.
