Відомим центром сакральної архітектурної спадщини національного та світового значення є Дрогобич-одне із найстаріших історичних міст Галичини. Представлена тут традиційна сакральна архітектура характеризується органічним зв’язком із місцевим і регіональним довкіллям, історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей західноукраїнського регіону та є фундаментальним виявом культури суспільства, його діяльності в умовах відповідної місцевості й водночас свідчить про культурне розмаїття світу.
Історія розвитку сакральної спадщини Дрогобича починається ще у XIV ст., коли він був доміським, так званим долокаційним-поселенням ремісничого та оборонного типу, з солеварним промислом у центрі. У цей час Дрогобич мав риси східноруського (візантійського) типу міст з відкритою системою центру. Довкола солеварного промислу розміщувалося три давні міські церкви: Святого Юрія, Воздвиження Чесного Хреста та Церква святої Великомучениці Параскеви-П’ятниці, які мали яскраво виражені оборонні функції. Однак наявність на території солеварні аж трьох церков свідчить про імовірність сакральної функції поселення.
Суттєві зміни в розвитку сакральної архітектури міста пов’язані із запровадженням 12 червня 1422 р. маґдебурзького права. У Дрогобичі з’являється новий міський центр, у якому відбулося збільшення церковного простору. У XV ст. тут була збудована дерев'яна тридільна ( тризрубна) церква Святого Юра, що була намісницькою церквою в долокаційному місті. Вона мала лише вівтарну частину та наву, перекриті двосхилим дахом, типовим для готичної архітектури. У середині XVI ст. у Дрогобичі будуються ще
дві церкви.
Перша-давня церква св. Трійці на середмісті ( тобто, всередині магдебурзького міста), яка стає головною святинею; друга-церква Пречистої Богородиці на Лішнянському передмісті (поблизу центру і римо-католицького костьола). У 1661 р. мешканці Дрогобича перебудували церкву Воздвиження Чесного Хреста, яка кілька разів горіла під час татарських набігів. Розширили її та побудували на емпорі над приходом каплицю св. Івана Хрестителя з доступом до відкритої зовнішньої галереї. Церква стала двоярусною й також має велику художню цінність як пам’ятка сакральної архітектури національного значення.
Наприкінці XVIІ ст. на Задвірному передмісті на найбільшій відстані від центру була збудована
каплиця св. Йосафата пізніше-церква Преображення Спаса. На початку XVIІІ ст. у середмісті Дрогобича з’являється кармелітський костьол, і, таким чином, сакральних споруд у місті стає вісім: шість руських і дві польських.Історична та культурна цінність сакральної архітектурної спадщини Дрогобича полягає у тому,
що кожен період історичного розвитку залишив тут цінні пам’ятки, що відображають своєрідність та неповторність різних культурних епох, художніх стилів і напрямів. Культові споруди міста зберігали зв’язок з певними подіями та історичними особами, які певним чином вплинули на формування і розвиток культурно-мистецької спадщини західно-українського регіону. Саме тому місто Дрогобич включено до переліку історичних населених пунктів України, а питання дотримання пам’яткоохоронного законодавства щодо популяризації його історико-культурної спадщини є особливо актуальним.
До Державного реєстру нерухомих пам’яток у м. Дрогобичі внесено 7 пам’яток архітектури національного значення. Дерев’яна церква Святого Юра, як один із найбільш яскравих прикладів галицької школи народної архітектури, що не має аналогів у світі та найкраще збереглася з давніх дрогобицьких святинь, у 2013 р. була внесена до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Ця пам’ятка, що здатна примножити історичну значимість минулого, є частиною відділу дерев’яної архітектури музею Дрогобиччина. Невід’ємною складовою національних культурних надбань України та світової культури є сакральна архітектурна спадщина Дрогобича. Вона унікальна, різнотипова, виконана у різних стильових формах, грунтується на національних традиціях, європейських тенденціях та місцевій концепції сакральної архітектури. Важливим у її розвитку є період ХV-ХVІІІ ст., упродовж якого якнайповніше виявилася специфіка сакрального будівництва у полікультурному, поліетнічному міському середовищі.
Джерело: Скоп, Л. "Церква св. Юра XV–XVII ст. у Дрогобичі. Дрогобич: Музей Дрогобиччина"
