Сам різьблений позолочений іконостас згідно останніх відомостей, зроблений у 1659-1669 рр. Прийнято вважати, що  розмалював його дрогобицький іконописець Стефан попович Медицький- один з провідних у регіоні іконописців. Барвистий семиярусний іконостас наслідує кращі традиції ренесансного і маньєристичного церковного мистецтва. Своїми соковитими кольорами він оживляє інтер'єр храму, виконаного у приглушеній гамі. У переважаючій кількості ікон тло зафарбовано в золотистий колір, що є даниною візантійського мистецтва. Одяг напівреалістично зображених персонажів перейнятий ще з античності та вдало поєднується з архітектурою руських білокам'яних церков із червоними, цибулястої форми банями. Велика кількість умовно намальованих складок надає фігурам динамічності. Легкість іконостату досягається завдяки використанню ажурного, немов мереживо, дерев'яного різьблення, під яке застосоване синє тло. Італійський маньєризм позначався на картушах з зображенням пророків прямокутної та овальної форм в іконостасі церкви Святого Юра. Своєю невибагливістю та простотою вони дещо схожі на прямокутні та овальні картуші з рольверковими завитками. У розглянутих картушах бачимо, що у них поміщалися ікони круглої, овальної або прямокутної форми з одним або двома погрудними портретами старозаавтніх пророків. Розташування ікон в одному картуші можна звести до трьох композиційних прийомів. У першому картуші - ікони, розташовані по двоє, у другому картуші- у вигляді піраміди вони по троє згруповані між собою, у третьому картуші- одна ікона.

При зображенні пророків іконописці переважно ідеалізували типажі тогочасних євреських міщан, намагаючись тим передати найблагородніші риси біблійних мужів. Ікони з пороками в іконостасі Святоюрської церкви захоплють чіткістю малюнка, вибагливою злагодженістю колориту портретованих, в якому гармонійно поєднані контрасні червоні і зелені кольори, що посилені золотим кольором і створюють дзвінку життєрдісну гаму. З особливою старанністю промальовані їхні обличчя, кожний з них виділяється  своїм індивідуальним характером, вони випромінюють людяність, моральні поривання до добра, справедливості. У руках пророки тримають хартії з написами, білий колір яких робить ікони більш святковими. Як молодих, так і сивобородих пророків Стефан попович Медицький наділяє неабикою грацією, вишуканими пропорціями. Одяг вільно облягає  майстерно змодельовані торси фігур.

Отже як видно з розглянутих іконостасних картушів, їхнє оздоблення поєднало загальні засади декорування фасадів споруд італійського маньєризму, зодом бароко та саму ідею творчопереосмислених елементів названих стилів в іконостасах- суто українське надбання у сакральному декоративно-прикладному мистецтві. Силою фантазії зображення пророків перетворюються у поетичні, символічні, художні образи, в яких не зустрічається однаковості.При створенні картушів з пророками знадобилася невичерпна творча енергія, величезна фантазія майстра, сміливість у задумі, легкість, вправність у виконанні. У кожну фігуру іконописець немов вдихнув життя, наділив її неповторним силуетом, шляхетним поворотом, елегантним рухом.