Пам'ятки стінопису XVII і XVIII вв. у галицьких церквах дійшли у незначний кількості. Впродовж останніх тридцяти літ є постепенне й постійне зменшення їх числа. І так: із стінопису розібраної ще 1910 р. міської церкви у Судовій Вишні залишилися у Національному музеї тільки деякі знимки роботи В. М. Щербаківського і клаптик полотна з останками мальовила. Розібрали також церкву в Поворознику біля Мушини з її стилевим фігурним стінописом у синій тонації, незалишивши ані сліду мальовила з 1697 року. Літом 1937 року розібрали міську церкву св. Тройці в Потеличі з 1593р., залишивши для потомности рептки стінопису нави із зображенням Никейського Собору над південними дверима і Страстей Господніх напроти на північній стіні.

Впрочім у Потеличі є ще багатий стінопис з XVIIв. у церкві Св. Духа та так званій Гончарів, що ним належало б у майбутності зайнятися головио зостановища наукової консервації. Для історії залишків мальовила церкви в Судовій Вишні може мати деяку джерельну вагу стінопис XVII в. сусідньої церкви в с. Дмитровичі. - Із кінця XVIIВ. с багатий стінопис у церкві с. Пійло коло 1778 року. Кожна згадана церква мала свою тематичну схему, за якою була виповисна малюнками в поодиноких частинах самої церковної будови. І так у Поворознику олтарна абсида і проскомидійний приділ - закристія були виповнені на стелях та стінах погрудними зображеннями старозавітних жерців Святих Отців, що були обрамлені овалями й получені декоративними вітами - за зразком "дерева Єсея" в одну цілість. Судововишенська церква мала багато розвинуте мальовило сцен на стінах осередньої частини - в рожавокоричняній тонації оживленій лазурою.

Стінопис Потелицької нави був у холодній синявій тонації, а головну декорацію олтарної абсиди творили віти винної лози. Годі теж ствердити, щоби церкви румунські, болгарські і сербські з цієї ж доби мали якусь однородну схему якої придержувались би як сталого канону - шабльону в часі виконування стінопису. Навіть однородні своім призначениям манастирські і владичі трапезні церкви не виявляють якоїсь однозмістности. Тематичний зміст був очевидно довільним підбором основних форм одної з багатьох ідей церкви Божої соборної, святих угодників, мучеників, пустинників і безмежної склалі почувань вірних, їх слабини, безсилля, безпомічности, туги. Не меншим був підхід до виповнення нутра церкви стінописом - чи то Фресковим, чи мозаїчним - і в монументальних будівлях усього православного світа Сходу, та католицького Заходу - аж до найдавніпих часів що залишили нам ці дорогоцінні пам'ятки злуки архітектури з образотворчим мистецтвом. Індивідуальний замисел по свому розвивав ідею церкви та її оформленням стало промовляв до вірних і видців.

Руководства стіно - і іконопису (СЕРМИНЕIА ТИС ЗОГРАФІКИС ТЕХNИC) спирався тільки на якомусь зразку як типічному, оставляючи повну волю для ідеологічного замислу ктиторів і композиційно - технічного мистця - виконавця. Дуже повчаючим зразком такого церковного стінопису XVI - XVIII в. є мальовило церкви Св. Юрія в Дрогобичі. Сама церква була привезена з с. Надієва 1657 року, а мальована від 1666 року. Спершу іконостас, а під кінець XVI в. середня нава, та 1714 р. жіноча частина; олтарна абсида без стінопису. На дні середньої копули находиться Розпяття Господнє з двома Пристоячими, його немов піддержує круг Серафимів і Херувимів, що йде за ширшим кругом хору Ангелів, що летять над ще ширшим кругом неба, покритого облаками - хмарками й білими зірками.

Поверхня круга стіжка копули є розділена на три рівні площини з мальовилами над стінами восьмибічного барабана у такому порядку: небо - ангели - серафіми - розпяття, що становитъ замкнену в собі цілість. Вісім стін барабана, в порядку від сходу через південь до півночі є виповнені композиціями на теми: 1) Апокаліпси гл.7, 2) Апокаліпси гл.19, 3) Євг. Івана гл.1, 4) Книги 2-ої Царств гл.13, 5) Книги Бытія гл.3, 6) Прор. Даниїла гл.5, 7) Книги Товії гл.7 i 8) Апокаліпси гл. 12. Ця нижча частнина стінопису становить другу замкнену в собі цілість, що знімається над трикутними пазухами з Євангелистами під: 2) сх. пн. Iван, під 4) пл. зах. Лука, під 6) зх. пн. Марко і під 8) пн. сх. Матвій. 

Четверту частину мальовил становлять композиції на стінах зрубу нави. Ці композиції творять своєрідні групові цілості, н. пр. мученики й роди смерти 12-ти Апостолів на лукові над іконостасом з Апостолами іконостасу, або відповідники нпр. на південній стіні образ Страшного Суду у 5 рядів і на віконному парапеті обрах Акафисту пресладкому Господу нашому Iсусу Христу - 13 образів, на північній стіні Страсти Господні (на 19 сцен) і Акафист Прс. Богородиці (закритий бічним олтарем). Лук хоровий розмальовано "деревом Єссея"з написом на хорі: "Змалован бысть хоръ сеи року божіяго ахча - 1691. Зовсім окремою цілістю потрактовано жіночу церкву, яка первісно становила окрему замкнену в собі частину горішньої церкви з входом сходами знадвору. Двери цих сходів у західній частині зрубу церкви зашальовані, немає таки долівки в горішній церкві, позістав лише поздовжний бальок. Мальовання виповнює всі стіни жіночника від дна копули до лінії одвірка входових дверей. На днищі копули зображена Пречиста Богородиця серед Серафимів, що уносяться над кругом неба. На східній частині зараз під небом зображено Розпяття Господне "змальовано за стараніем Константого Дучака - 1714" під цим зображене Молення - (Богородиця, Спас, Іван Предтеча), а в четвертому ряді - Блоговіщення, В'їзд у Єрусалим, Тайна Вечеря, Сходження в Ад і Вознесення Господнє.

Під цим на стіні хорів приміщено окремо Іконостас з Покровою на хоровій арці. Отож на цій стіні є всі приналежні частини випосаження Іконостасного, як у самостійній церкві. На південній стіні зображено притчі о виноградарях та смоковиці, під ними в 3-ому ряді - Утеча в Єгипет і 6 Апостолів; у четвертому ряді-Сошествія св. Духа, Преображення, Успення і Воздвиження Ч. Хреста, а у висоті хорового луку - Рождество Івана Предтечі, вітковий орнамент і обітний-вотивний образ: перед престолом стоять навколішки - міщанин, міщанка і дві дочки - мабуть сім'я Дучаків. На північній стіні в другому ряді під небом образ: Iсус виганяє торговців із храму і буря на морі, в третьому ряді образ 6 Апостолів, а в четвертому ряді образи: Рождество Пресвятої Богородиці, Введення у Храм, Рождество Господне і Хрещення в Йордані, Усікновення глави Івана Хреститиля і Iродіяда перед Гродом. У лінії хорової арки біля зображення священника напис: "Сей храмъ змалювалъ ся за битности велеб. отца Стефа Кобрина, а за презвитера храму с.вел. мч. хва Георія. Ро. а ж хі (1711)". Західню стіну виповняють зображення: Каменування св. Стефана, Богач і Лазар, "агл гнь рече ко Филипу, встани и иди на полудне .", у 3-му ряді і 4-му сцени з життя св. Катерини з помітою кириличною і арабськими цифрами  (ме-45, нв-502!) Над дверми: Адам і Ева, Пустиножителі.

Джерело: Музей Дрогобиччина "Дрогобицькі храми Воздвиження та Святого Юра у дослідженнях"