На східній частині вівтарної частини церкви Святого Юра у Дрогобичі розміщений запрестольний вівтар "Введення Діви Марії в Храм"(1882). можливо, роботи відомого українського маляра-портретиста, іконописця та реставратора- Теофіла Копистинського (1844-1916). У ньому знаходиться три ікони "Введення Діви Марії в Храм"(стаціонарна), "Благовіщення" в картуші у верхній частині вівтаря (стаціонарна) та "Юрій Змієборець"(висувна, що вкладалася до вівтаря  в храмове свято). Підписів автора на роботах немає, тому напевно, не можемо одозначно стверджувати авторство Копистинського. Окрім того, у списках документів, що передав  до національного музею у Львові син художника, Олександр, вони не значаться. Але художник-реставратор Лев Скоп дійшов висновку, що вони все ж належать пензлю Теофіла Копистинського.

Як свідчить напис у нижній частині вівтаря, він був виготовлений на замовлення і коштом фонду церкви Святого Юра, старанням провізора Івана Кушніра у 1882 році. На зворотному боці  є ще один напис олівцем польською мовою, що говорить про автора різьби - це Юзеф Сташевський, тесля з Ліська.

Ікона "Введення Діви Марії в Храм"(дошка,олія) має форму прямокутника з аркоподібним фігурним завершенням, вмонтованим у нижню частину вівтаря.

Автор відтворив апокрифічний сюжет "Введенія" у власній інтерпретації. По центру композиції маленька Марія в білій туніці, підперезаній синьо-зеленим поясом, стоїть на другій із трьох сходинок входу до Єрусалимського храму. Привели її сюди батько Яким, сивобородий чоловік у зеленувато-синій туніці та червоному гіматії, та мати Анна (підтримує Марію), вона одягнена в зелену туніку, жовтий хітон без рукавів і пояса та в голубу намітку, навколо голів персонажів дійства- німби.

На паперті біля храму учасників походу зустрічає сивобородий первосвященник Захарія у синій туніці та святковому одязі з червоної парчевої тканини з прямокутною золотистою таблицею на грудях, що  символізує 12 колін Ізраїлевих. Декоровані шати золотистою облямівкою,  по нижній крайці- брязкальцями-кульками. Головний убір нагадує дворогу інфулу з місяцеподібною виїмкою спереду з такої ж червоної тканини.

Справа і зліва від Захарії стоять дві темноволосі дівчини у схожому вбранні, котрі тримають запалену свічку правими руками.

Окрім головних дійових осіб,  автор представляє нам ще двох учасниць походу до храму в рожевій туніці та білій намітці, пере'язаній стрічкою, котра стоїть за Якимом та Анною, а ткож молоду жінку, яка сидить на нижній сходинці входу до храму(cправа), одягнену в світло-зелену туніку, синьо-зелений гіматій та світло-сіру намітку. Вона тримає на колінах дитину в білій короткій сорочці, що простягає рученята до Марії.

Щодо архітетури, зображеної на іконі, то тут автор не вдається до показу будівлі цілого храму, про те, що подія вібувається в храмі свідчить тільки аркоподібна паперть з колонами та вхід до храму з синьо-зеленою завісою. Другий план складає частина Єрусалимського пейзажу з міською забудовою, садами, горами вдалині зліва та світлого з хмаринами неба.

Ікона "Благовіщення"(дерево, олія) розміщена в подібному до п'ятикутника картуші у верхній частині вівтаря.

Головними персонажами є Діва Марія та Архангел Гавриїл. Сцену зустрічі Архангела з Марією іконописці зображали, здебільшого у двох варіантах: перший- біля єдиної в Назареті криниці, другий, більш важливий - в домі Йосипа. Діва Марія присіла біля невеликого столика, на кому лежить розкрите Святе Письмо, одягнена в червону туніку, синьо-зелений  мафорій, що спадає хвилями на підлогу,  на голові біла намітка.Обличчям  Марія повернена до Архангела, що стоїть біля неї на хмаринці, весь осяяний світлом. Хвилі його білої туніки свідчать про те, що він щойно опустився з неба і не встиг навіть скласти крила. В правій  руці Гавриїл тримає білу лілею (символ непорочної чистоти Марії), суцвіття якої лежить на його плечі. Вгорі посередині- голуб у сяйві символізує Святого Духа. Подія відбувається у невеликій скромній кімнаті, на стіні якої розміщена  полиця з чотирма книгами.  "Вітаю Тебе, Маріє, сповнена благодаті!"...Світ, Небо і Всевишній чекають на Твоє слово".

Тепер Марія теж схрестила руки на грудях, глибоко вклонилась і каже "Поглянь на слугиню Господню! Нехай станеться по твоєму слову!"

Ангел просіяв, сповнений радості. Він схиляється в поклоні, бо очевидно побачив обличчя Бога над Дівою, що смиренно схилилась.

 

Джерело: Запрестольний вівтар "Введення Діви Марії в Храм"(1882) з церкви Святого Юра у Дрогобичі. Л.Савінова.